Розділ «ТЕМА 9. СВІТОВИЙ ДОСВІД БЮДЖЕТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ»

Програмні документи Уряду ґрунтуються на консервативному сценарії макроекономічного прогнозу, що розробляється Нідерландським бюро економічного аналізу (незалежна державна організація). Подальші бюджетні меморандуми, які Уряд готує щорічно, повинні відбивати цілі першого меморандуму. Міністерства розробляють свої стратегії в тісному зв'язку з програмними документами Уряду.

Бюджет Нідерландів складається на черговий рік, а бюджетні проектування розробляються на наступні 4 роки. Бюджет розділений на три сектори: 1) основний бюджетний сектор; 2) охорона здоров'я; 3) сектор соціального забезпечення і ринку праці. Другий та третій сектори плануються окремо від першого за доходами і витратами, оскільки мають власні дохідні джерела. Другий і третій сектори очолюються одним Міністром відповідно. Кожне галузеве міністерство готує свій власний проект бюджету.

В Угорщині застосовуються окремі елементи стратегічного планування. Вони в основному пов'язані з розробкою Плану національного розвитку, що включає інвестиційну стратегію, спрямовану на реалізацію інвестиційних проектів у рамках проектів, що фінансуються спільно з ЄС. До 2007 р. застосовувалося річне бюджетне планування у рамках середньострокової бюджетної політики. Після 2007 р. намічений перехід до трирічного бюджету. Середньострокові цілі бюджетної політики містяться в наступних документах: Програма приєднання до ЄС (не має правового статусу і не обговорюється в Парламенті) та Національний план розвитку. У Національному плані розвитку встановлюються цілі інвестиційної стратегії відносно інвестиційних проектів, які співфінансуються ЄС. Річний бюджет слабко пов'язаний з цими документами. Угорщина практикує єдине планування доходної і витратної частин, роздільне планування інвестиційних і поточних витрат.

Стратегічні плани розвитку Швеції за ключовими напрямами (освіта, міжнародна співпраця, регіональний економічний розвиток, захист довкілля) складаються міністерствами Швеції на термін від 5 до 10 років. Основні національні стратегії орієнтовані на загальноєвропейські програмні документи. Горизонт середньострокового бюджетного планування складає три роки. Застосовуються методи єдиного планування доходів і витрат.

Для Норвегії характерні окремі елементи стратегічного планування. Інвестиційна стратегія застосовується при управлінні активами Державного пенсійного фонду – Глобальний. Методи стратегічного планування застосовують окремі міністерства й агентства. Проект бюджету складається на черговий рік і три подальші роки, проте багаторічні проектування бюджету не є ковзаючими. Застосовуються методи єдиного планування доходів і витрат.

У Фінляндії деякі агентства використовують методи стратегічного планування та на цій основі укладають контракти про досягнення результатів з міністерствами. Проект бюджету складається на черговий рік і чотири подальші роки, проте багаторічні бюджетні проектування не є ковзаючими. Застосовуються методи єдиного планування доходів і витрат.

У Чилі методи стратегічного планування використовуються Міністерством фінансів передусім для розрахунків структурних балансів. Усі стратегічні плани відносяться тільки до дохідної частини бюджету, оскільки вважається, що витрати бюджету не здійснюють помітного впливу на характер економічного циклу. Суть процедури полягає в тому, щоб оцінити величину бюджетних доходів за умови повного використання потенціалу економіки та довгострокової середньої ціни на мідь. Для цього утворено дві окремі експертні групи. Перша група, займається моделюванням відхилень в рівнях виробництва, друга група – прогнозуванням довгострокових цін на мідь (часовий горизонт встановлений на рівні 10 років). Результати прогнозів експертних груп використовуються Бюджетним управлінням Міністерства фінансів Чилі для планування поточних і середньострокових доходів і витрат державного бюджету.

Річне бюджетне планування у Чилі супроводжується підготовкою проектувань макробюджетних агрегатів на наступні три роки. Починаючи з 2000 р., Бюджетне управління складає стратегічні плани ключових показників доходів і витрат бюджету строком на 3 роки. Ці плани піддаються перегляду двічі на рік: в травні, коли з'являється інформація про виконання бюджету за минулий рік, та в кінці вересня, коли управління отримує макроекономічні прогнози (рівня виробництва й цін на мідь) від експертних груп.

В Австралії методи середньострокового планування активно використовуються при формуванні бюджетів. Звичайний термін – 4 роки. Плани коригуються 2 рази на рік, відповідно до Хартії бюджетної чесності. Асигнування встановлюються законодавчо на черговий рік.

У Новій Зеландії серпень-листопад є періодом стратегічного планування. Міністри визначають стратегічні цілі на наступні три роки. Кабінет оцінює відносну важливість кінцевих результатів, які планується досягти на основі нового бюджету. Спільні цілі ув'язуються з цілями та завданнями міністерств. Стратегічні цілі є основою для підготовки послання про бюджетну політику. Доповідь про бюджетну стратегію, яка представляється до Парламенту разом з проектом бюджету, містить формулювання довгострокових (на 10 років) та середньострокових цілей. У Доповіді також вказуються довгострокові бюджетні агрегати. Практикується чотирирічне бюджетне планування. Асигнування встановлюються законодавчо на черговий рік. Здійснюється роздільне планування витрат інвестиційного і неінвестиційного характеру.

Національне Казначейство ПАР щорічно розробляє свій стратегічний трирічний план. Трирічне бюджетне планування введене з 2001 р. Асигнування встановлюються законодавчо на черговий рік.

9.5. Світовий досвід бюджетного прогнозування

Термін "бюджетне прогнозування" в перекладі з англійської мови (budgetary forecasting) – це обґрунтоване припущення, що ґрунтується на реальних розрахунках про напрями розвитку бюджету, можливі стани його доходів і видатків в майбутньому, засобах і термінах досягнення цих станів. Це невід'ємна частина бюджетного процесу, база бюджетного планування. Прогноз будується на ретельному вивченні інформації про стан бюджету на даний момент; визначенні відповідно до виявлених закономірностей різних варіантів досягнення передбачуваних бюджетних показників; знаходженні в результаті аналізу найкращого варіанту розвитку бюджетних відносин.

У світовій практиці для складання бюджетних прогнозів використовуються два підходи: генетичний і нормативно-цільовий. При генетичному підході прогнозування передбачається рух від сьогодення до майбутнього на основі встановлених причинно-наслідкових зв'язків; при нормативно-цільовому визначаються майбутня мета та орієнтири руху до неї за нормативами, досліджуються можливі події і заходи, які необхідно здійснити для досягнення в перспективі заданого результату.

Аналіз варіантів дозволяє визначати гри можливі моделі розвитку бюджетної сфери: при найбільш сприятливих, середніх і найгірших умовах. Ці моделі беруться за основу бюджетних прогнозів, при розробці яких вибирається найбільш вірогідний варіант розвитку соціально-економічних процесів в прогнозований період. При цьому враховуються передбачені державою заходи з регулювання економіки (якщо вони проводяться), зі стимулювання виробництва і т. п. Прогнози дозволяють правильно оцінювати тенденції розвитку, що фактично складаються в суспільстві, та можливі наслідки виконання державних цільових програм.

У США Адміністративно-бюджетне управління (АБУ) при Президентові, виходячи з базового рівня бюджетних показників, готує для щорічного бюджетного послання конгресу прогнози надходжень, витрат і дефіциту (профіциту), а Бюджетне управління конгресу подає альтернативні прогнози. На їх основі конгрес ухвалює бюджетну резолюцію з горизонтом на п'ять років. В процесі прогнозування бюджетних призначень беруть участь усі федеральні відомства, розрахунки яких в стандартному форматі зводяться в АБУ. Президент оприлюднює висновки АБУ відносно загальних принципів наступного та майбутніх бюджетів, а також ліміти, якими повинні обмежуватися окремі міністерства, розробляючи відомчі кошториси.

У Великобританії, починаючи з 60-х років так званий огляд бюджетних витрат, охоплює трирічний період: поточний бюджетний рік і два наступні роки. Показники першого року остаточні, а двох наступних переглядаються Урядом.

Мета бюджетного огляду полягає в забезпеченні ув'язки бюджетних призначень за кожним роком з середньостроковою фінансовою стратегією Уряду. Показники бюджетного огляду не підлягають перевищенню, для чого вони передбачаються не в постійних цінах, як було до 1980 р., а в поточних ринкових цінах (на касовій основі). Замість автоматичної переоцінки поточних витрат, державні відомства повинні погоджувати зростання цін, а також витрат за конкретними програмами, затверджених базовими показниками. Вимога збільшення витрат розглядаються як офіційні заявки на додаткові фінансові ресурси. Функціональну та координуючу роботу з розробки бюджетних оглядів і однорічних бюджетів у межах здійснення фінансово-економічної політики виконує Казначейство.

Підготовка річного бюджету у Німеччині регламентується щорічним, затвердженим Бундестагом, середньостроковим фінансовим планом на п'ять років. Перший рік – це поточний бюджетний рік, другий, – рік, на який формується черговий бюджет, наступні три роки, – це і є плановий період оптимального за часом прогнозованого бюджетного поля. Техніка бюджетного планування й прогнозування має "ковзаючий" характер. Фінансовий план розробляється щороку по-новому, та при цьому період планування зміщується на один рік вперед. Це дає можливість гнучкіше реагувати на зміни кон'юнктури економічного і соціального розвитку. В процесі фінансового планування на перші два планові роки розробляється загальноекономічний прогноз з урахуванням очікуваних змін економічної кон'юнктури. Показники трьох останніх років плануються без урахування таких змін. Під час прогнозування потреби в грошових коштах на останні три роки планового періоду в розрахунки включається поправка на зростання цін і підвищення заробітної плати. Фінансовий план і федеральний бюджет, що відповідає йому, розробляються з урахуванням побажань земель і громад, інтереси яких виражає Рада з фінансового планування, в якій представлені усі рівні державного управління. Фінансовий план і бюджет розробляються за принципом "зверху донизу". Оцінки доходів федерального бюджету, його сальдо, а також витрат за 40 укрупненими статтями визначені в середньостроковій перспективі на основі макроекономічних та макрофінансових прогнозів і кон'юнктурних припущень. Але для поточної роботи фінансові органи мають усю аналітично-статистичну базу з майже 8000 позицій витрат і 1500 позицій доходів бюджету.

У сучасній Франції комплексний процес складання багаторічних бюджетів на основі прогнозування відсутній, хоча такі види державних витрат, як оборона та фінансування так званих заморських територій регулюються законами довгострокової дії.