Розділ «ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА СКЛАДОВІ БЮДЖЕТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ»

1.1. Сутність бюджетного менеджменту

Менеджмент – наука про управління сучасним підприємством, установок), галуззю, системою, основним змістом якої є комплекс наукових принципів, методів, засобів і форм стимулювання та організаційних важелів впливу на дії людей, використання різноманітних ресурсів з метою досягнення стратегічних і тактичних цілей.

Зазвичай термін "менеджмент" асоціюється з іменем Фредеріка Тейлора, який створив систему наукових положень і зробив першу спробу перетворити менеджмент у професію. Тема державного менеджменту загалом і бюджетного зокрема активізувалася у другій половині XX ст. й особливо у зв'язку з виходом у США бестселера Девіза Осборна і Теда Габлера "Переосмислення уряду: як дух підприємництва трансформує державний сектор". Згадані економісти належать до піонерів нової теорії державного менеджменту, один із постулатів якої полягає в пошуках небюрократичних стимулів формування бюджету на конкурентних засадах функціонування бюджетних установ.

Окремі аспекти управління досліджувались античними філософами, зокрема, Платоном, Арістотелем та іншими. Так, Платон вважав, що діяльність з управління є засобом забезпечення життя суспільства, а управління суспільством є особливим видом мистецтва, яке повинен здійснювати політик на основі правильного розуміння і застосування законів. За Платоном люди повинні чітко виконувати свої функції, а політики – наглядати за їх виконанням, застосовуючи силу та м'якість.

З розвитком суспільства модернізувалися види, форми та методи управління. Сьогодні основними видами менеджменту є: виробничий, постачальницько-збутовий, інноваційний, маркетинговий, кадровий, організаційний, стратегічний, банківський, фінансовий та інші. Кожний з цих видів вирішує відповідні завдання. Основними завданнями фінансового менеджменту є складання фінансових планів господарюючих суб'єктів та держави, акумулювання і розподіл фінансових ресурсів, складання обґрунтованих фінансових прогнозів, здійснення своєчасних розрахунків та інші.

Спільним для всіх видів менеджменту є їхні функції, під якими розуміють спеціалізовані види різноманітних робіт, що виникають внаслідок управлінської праці. Науковці виділяють загальні та специфічні функції менеджменту. Загальні функції характеризують вид управлінської діяльності, незалежно від характеру діяльності об'єкта та суб'єкта. До них відносять: планування, організацію, координацію, мотивацію, облік, контроль. Специфічні функції менеджменту виникають внаслідок горизонтального поділу праці, визначають його спрямованість на конкретний об'єкт управління і залежать від особливостей цього об'єкту.

Бюджетний менеджмент є одним із напрямів фінансового менеджменту. Він як на державному рівні, так і в межах окремого відомства чи установи виконує роль цивілізованого механізму управління розподілом бюджетних коштів.

З метою забезпечення виконання стратегічних завдань соціально- економічного розвитку суспільства в управлінні бюджетом застосовуються теорія систем, яка дає можливість менеджерам бачити об'єкт управління в єдності його частин та взаємозв'язок з зовнішнім світом. Системний підхід у бюджетному менеджменті полягає у самовідтворюючій і впорядкованій процедурі вибору й прийняття управлінських рішень з урахуванням зовнішніх і внутрішніх, об'єктивних та суб'єктивних чинників.

Однак, зважаючи на динамізм керуючої та керованої систем, у кожній конкретній ситуації є потреба вибору тих чи інших методів, що зумовило виникнення ідеї ситуаційного підходу. Такий підхід базується на ситуаційних різновидностях і передбачає вибір найбільш значимих чинників, які впливають на ефективність роботи, і їхнє врахування при прийнятті рішень.

Оскільки управління розглядають як сукупність і послідовність цілеспрямованих дій відповідних структур на об'єкт управління з метою його стабілізації або розвитку, під управлінням бюджетом розуміють сукупність фінансових методів, важелів та інструментів цілеспрямованого впливу на бюджет і бюджетну систему держави, які використовує фінансовий апарат суспільства для формування, розподілу та найбільш ефективного використання бюджетних ресурсів з метою досягнення стратегічних завдань соціально- економічного розвитку країни.

З наукових позицій процес управління функціонує за умови єдності трьох основних складових: змісту, структури і технології управління. Зміст процесу управління полягає у цілеспрямованому впливі фінансового апарату суспільства на наповнення дохідної частини бюджету, використання його видаткової частини, функціонування бюджетної системи країни. У змістовній складовій розрізняють принципи, завдання, функції управління. Структура процесу управління бюджетом відображає характер взаємодії між керуючою та керованою системами, тобто суб'єктом та об'єктом управління. З організаційного боку розрізняють організаційну структуру системи управління бюджетом, її рівні, ланки та взаємозв'язок між ними. Технології управління бюджетом – це динаміка процесу управління, яка включає технологію, взаємозв'язок та керування в часі його стадій і фаз, цикл управління, операції тощо.

Управління є основним видом діяльності менеджерів бюджетної системи. Вони повинні чітко орієнтуватися в соціально-економічній ситуації, тенденціях розвитку системи доходів і видатків бюджету, глибоко аналізувати стан виконання бюджету, виявляти резерви збільшення його доходів та видатків, прогнозувати бюджетні показники на перспективу.

У бюджетній системі управління здійснюється завдяки використанню всіх складових господарського механізму, включаючи елементи бюджетного механізму, за допомогою бюджетних форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій. Таке управління є однією із важливих функцій держави, пов'язаних з керівництвом соціально-економічним розвитком та виконанням нею своїх функцій.

Управління бюджетом базується на основі принципів, які ділять на загальні і спеціальні. До загальних принципів відносять такі, які відображають рівень використання в управлінні системи цінностей, властивих суспільству у цілому (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй, суспільних груп, окремих територій тощо; єдності особистих та суспільних інтересів; гуманізму; рівності юридичних і фізичних осіб перед законом; демократизму; законності; взаємної відповідальності держави, юридичних і фізичних осіб).

Спеціальні принципи управління бюджетом: конкретизують загальні принципи; у концентрованому вигляді визначають основні параметри бюджетної стратегії і тактики; конкретизуються у законах, інших нормативно- правових актах, кодексах, свідомості фахівців і суспільства у цілому; є критеріями оцінки результатів управління, рівня професійної культури фахівців, основою їхнього професійного мислення; забезпечують результативний, цінністно-орієнтаційний, інформаційний, психологічний вплив на соціально-економічні процеси, що відбуваються у суспільстві. До спеціальних принципів відносять наступні: єдності теорії і практики у формулюванні засад та реалізації бюджетної стратегії і тактики; політичного підходу до вирішення економічних питань; поєднання галузевого і територіального управління; виявлення найслабшої ланки в системі управління; взаємозв'язку; об'єктивності; конкретності; розвитку; ефективності; закономірності; соціальної справедливості і неупередженості; вертикальної і горизонтальної справедливості; зіставності і порівняльності; історизму; матеріалізму; стабільності; директивності, обов'язковості; безперервності; повноти; реальності; планомірності і пропорційності; наукової обґрунтованості; інтуїтивності і передбачуваності; демократії; компетентності; гнучкості; системності; пріоритетності; економії; матеріальної зацікавленості; матеріальної відповідальності; гласності, публічності і прозорості; бюджетного контролю; морально-етичні.

Як загальні, так й спеціальні принципи управління бюджетом мають використовуватися відповідними суб'єктами при розробці законів, нормативних актів Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування з питань управління, зокрема, функціонування бюджетної системи, бюджетного процесу, бюджетного нормування, бюджетного планування, бюджетного прогнозування, бюджетного програмування, оподаткування, бюджетного фінансування, бюджетного контролю, бюджетної звітності, бюджетного регулювання тощо. При цьому кожен напрям управління повинен враховувати, з одного боку – загальні і спеціальні принципи, а з іншого – базуватись на специфічних (доповнюючих) принципах, які підкреслюють особливі ознаки і виділяють цей напрям. Позитивним можна вважати той факт, що в окремих законодавчих та нормативних документах виділяються такі принципи, хоча їхній перелік є дискусійним. Серед зазначених актів – Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України та інші. Однак у більшості базових документів принципи відсутні, внаслідок чого як з теоретичної, так і з методологічної та практичної точок зору ці документи є недостатньо якісними, причому спричиняються до виникнення більшої кількості проблем, ніж позитивного вирішення питань.

Фінансова наука і практика розглядають управління бюджетом як комплексне поняття. З одного боку, держава використовує бюджет як основний інструмент управління економікою і соціально-культурною сферою, впливаючи таким чином на весь процес суспільного відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Крім цього, за допомогою бюджетних важелів та інструментів здійснюється цілеспрямований вплив на кількісні та якісні показники соціально-економічного розвитку. З іншого боку – бюджет і бюджетна система є об'єктами управління. Керівництвом охоплюються бюджетні потоки, бюджетні ресурси, загальний і спеціальний фонд бюджету, основний фінансовий план держави, доходи і видатки бюджету, ланки бюджетної системи. При цьому виділяють стратегічне (загальне) та оперативне (поточне) управління, що передбачає розробку й реалізацію бюджетної стратегії і тактики. Будучи об'єктом управління, бюджет держави використовують як інструмент в системі управління економікою. Ці два аспекти управління не порушують принципу його єдності, оскільки здійснюються в інтересах активного впливу бюджету, бюджетного механізму на весь процес соціально-економічного розвитку суспільства.

Таким чином, бюджетний менеджмент – це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінський функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними потоками, бюджетними ресурсами, централізованим фондом грошових коштів держави, основним фінансовим планом держави, бюджетною системою країни з метою досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку суспільства та якісного виконання державою свої функцій.

1.2. Об'єкт, суб'єкти, предмет та завдання бюджетного менеджменту