TextBook Японії виконання бюджету покладене на підрозділи, що мають вузьку спеціалізацію. Так, казначейський відділ готує фінансовий план з розбиттям по днях. Спільно з відділом виконання бюджету він також контролює надходження та виплати по державному рахунку у Банку Японії.
За збір надходжень відповідають Національна податкова служба та Митний департамент (обидва – підрозділи Міністерства фінансів). Податки можуть бути сплачені у Банку Японії, уповноважених комерційних банках, за допомогою поштової системи та через місцеві відділення Національної податкової служби і Митного департаменту.
Питання випуску цінних паперів, їх обсягу, термінів погашення, їх структури вирішує відділ управління боргом, використовуючи як агента Банк Японії. Відділ виконання бюджету затверджує графік платежів, в межах якого бюджетні міністерства витрачають кошти. За деякими витратними статтями на етапі взяття зобов'язань потрібно згоду Міністерства фінансів. Банк Японії контролює виконання міністерствами бюджетних і готівкових лімітів.
Усі державні кошти акумулюються у Банку Японії на єдиному рахунку Уряду. Проте для галузевих міністерств відкриті субрахунки, які використовуються для кредитування та контролю їх витратних лімітів. Банк Японії не може видавати кредити Уряду на суми касового розриву, за винятком короткострокового фінансування. Кредитування здійснюється шляхом купівлі банком непроданої частини фінансових зобов'язань держави, що зазвичай проводиться з інтервалом в один день. Існує загальний ліміт у бюджеті на випуск цих зобов'язань, та вони мають бути повністю погашені до кінця кожного року.
Основним завданням будь-якого національного казначейства є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами шляхом забезпечення своєчасного отримання бюджетними установами необхідних коштів для їх безперебійного функціонування.
9.7. Управління державним боргом у світовій практиці
Управління державним боргом – це діяльність держави щодо залучення, обслуговування та погашення зовнішніх і внутрішніх запозичень, надання гарантій з метою забезпечення потреб держави у фінансових ресурсах за умов мінімізації кредитних ризиків та забезпечення боргової безпеки. В процесі управління державним боргом, визначається ступінь впливу держави на кількість грошей в обігу, інфляцію, кредитний ринок, зайнятість і виробництво; раціоналізується політика залучення державних запозичень.
Основним моментом при управлінні державним боргом у багатьох країнах є акцентування уваги на скороченні вартості боргу (витрат на обслуговування боргу) та збереження прийнятного рівня ризику, що відображено у табл. 9.7.
Таблиця 9.7
Особливості управління державним боргом в різних країнах світу
| Країна | Мета управління державним боргом | Відповідальні органи |
| Білорусь | оптимізація структури та вартості обслуговування державного боргу | Міністерство фінансів Білорусі |
| Бразилія | мінімізація витрат в довгостроковій перспективі при підтримці ризиків на розумних рівнях | Міністерство фінансів Бразилії |
| Велика Британія | мінімізація в довгостроковій перспективі витрат на задоволення потреб Уряду у фінансуванні з урахуванням ризику, гарантуючи при цьому узгодженість управління боргом з цілями грошово-кредитної політики | Казначейство Сполученого Королівства |
| Індія | мінімізація вартості запозичення в довгостроковій перспективі з урахуванням наявних ризиків, при одночасному забезпеченні узгодженості політики управління боргом з грошово-кредитною політикою | Резервний банк Індії та Міністерство фінансів Індії |
| Ірландія | захист ліквідності з метою забезпечення можливості задоволення потреб Міністерства фінансів у фінансуванні на розсудливій та економічній основі, а також забезпечення мінімізації річних витрат на обслуговування боргу за умови утримання ризику в допустимих межах | Національне казначейство Ірландії |
| Італія | забезпечення задоволення потреб держави у фінансуванні та виконання її зобов'язань по платежах з мінімальними витратами по боргу при заданому рівні ризику | Казначейський департамент Італії |
| Мексика | забезпечення задоволення потреб органів державного управління у фінансуванні та виконання їх зобов'язань по платежах при мінімально можливих витратах в середньо- і довгостроковій перспективі з розумною мірою ризику | Міністерство фінансів Мексики |
| Нова Зеландія | максимізація довгострокового економічного прибутку по державних фінансових активах і боргових зобов'язаннях з урахуванням податково-бюджетної стратегії органів державного управління | Міністерство фінансів Нової Зеландії |
| ПАР | зниження витрат по боргу при збереженні ризику в допустимих межах, а також забезпечення доступу Уряду до фінансових ринків і диверсифікації інструментів фінансування | Національне казначейство ПАР |
| Польща | мінімізація витрат на обслуговування боргу, обмеження валютного ризику та ризику рефінансування в іноземних валютах; оптимізація управління ліквідністю державного бюджету | Міністерство фінансів Польщі |
| Португалія | зведення до мінімуму прямих і непрямих витрат по державному боргу в довгостроковій перспективі; гарантування збалансованого розподілу витрат на обслуговування боргу по декількох річних бюджетах; недопущення надмірної концентрації погашень на певні моменти часу, уникнення надмірних ризиків; сприяння ефективному та збалансованому функціонуванню фінансових ринків | Агентство з управління державним і боргом Португалії |
| Росія | забезпечення фінансування дефіциту федерального бюджету шляхом залучення ресурсів на російському та міжнародному ринках капіталу на сприятливих умовах, забезпечення оптимального співвідношення дюрації і доходності суверенних боргових зобов'язань, підтримка високого рівня кредитних рейтингів країни, формування адекватних орієнтирів щодо рівня кредитного ризику для російських корпоративних позичальників | (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); Міністерство фінансів Росії |
| США | забезпечення мінімально можливих витрат на фінансування бюджету в довгостроковій перспективі | Міністерство фінансів США |
| Ямайка | залучення достатніх обсягів фінансування від імені Уряду Ямайки з мінімальними витратами, використовуючи при цьому методи, покликані гарантувати, що в середньостроковій перспективі національний державний борг буде зростати у напрямі економічно прийнятних рівнів та підтримуватиметься на цих рівнях | Міністерство фінансів і планування Ямайки |
| Японія | забезпечення згладженого та стабільного залучення коштів для управління державними фінансами, а також обмеження витрат на середньо- і довгострокове фінансування з метою полегшення тягаря, що накладається на платників податків | Міністерство фінансів та Фонд консолідації державного боргу Японії 1 |
У світі не існує уніфікованого підходу до побудови інституційного забезпечення управління державним боргом. Проте, найбільшого поширення набули три основні моделі: урядова, банківська та агентська (табл. 9.8).
Таблиця 9.8
Інституційні моделі управління державним боргом
| Модель | Характеристика | Держава |
| Урядова | – управління боргом покладається на міністерства та відомства – цілі боргового менеджменту відповідають завданням бюджетної політики | Чехія, Естонія, Іспанія, Литва, Люксембург, Польща, Словенія, Італія |
| Банківська | – управління державним боргом здійснюється через центральний банк; – управління державним боргом (цілі, завдання, стратегії, операції) підпорядковані переважно меті грошово-кредитної політики | Кіпр, Данія, Мальта |
| Агентська | – функції управління державним боргом зосереджені в руках однієї незалежної установи; – високий рівень прозорості діяльності агентства; – оперативні цілі та управління державним боргом розробляються та реалізовуються агентством із відповідною ухвалою Уряду | Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Греція, Нідерланди, Ірландія, Латвія, Німеччина, Португалія, Словаччина, Швеція, Угорщина, Великобританія |
| Відомство з управління боргом не створено | Канада |
Переважання агентської моделі можна пояснити тим, що для учасників ринку капіталу особливий статус органу управління державним боргом має вагоме значення, оскільки відокремлене відомство більш оперативно забезпечує ефективність боргового менеджменту. Зазвичай, подібні агентства мають корпоративну структуру управління.
Незалежно від інституційної моделі управління державним боргом, основними завданнями залишаються розроблення боргової стратегії, управління ліквідністю та обслуговування боргу. У фінансовій науці і практиці виділяють такі основні риси, характерні для процесу формування та управління державним боргом в розвинутих країнах:
1. Усі методи та інструменти управління державним боргом спрямовані на макроекономічну стабілізацію та. структурні перетворення, формування економіки, адаптованої до функціонування в умовах фінансової глобалізації, здатної забезпечити збалансований соціально-економічний розвиток.
2. В економічно розвинутих країнах система управління державним боргом ґрунтується на принципах відкритості, прозорості, прогнозованості та відповідальності.
3. Для розвинутих країн характерний високий рівень розвитку ринку державних цінних паперів, котрі реалізуються вітчизняним, зарубіжним інвесторам, сприяючи диверсифікації ризиків.
4. Застосовуються як ринкові, так і неринкові методи полегшення боргового навантаження. З-поміж них найпоширеніші конверсії боргових зобов'язань в акції, інші цінні папери з дисконтом від номіналу або із зниженим відсотком, конверсії у розвиток, екологію і т. п.
5. Зростають надходження валютно-фінансових ресурсів із високорозвинутих країн до країн, що розвиваються, та країн з трансформаційною економікою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бюджетний менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕМА 9. СВІТОВИЙ ДОСВІД БЮДЖЕТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ“ на сторінці 13. Приємного читання.