Розділ «Тема 6. Державне регулювання ринку праці»

- приховане безробіття виникає в галузях, де неефективно використовують робочу силу (наприклад, коли працівників відправляють у неоплачувані відпустки).

Отже, виникаючи з різних причин, безробіття негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни. Однак державне регулювання ринку праці передусім має бути спрямоване на усунення тих причин, які викликають безробіття, пов'язане зі спадом виробництва товарів і послуг під час економічної кризи, а також через відсутність інформації про стан ринку праці та розвиток процесів відносно пропозиції та попиту на робочу силу.

Таблиця 6,2. Рівень безробіття, % до економічно активного населення; у середньому за рік

Примітка. За даними Організації Об'єднаних Націй (ООН), інших міжнародних організацій та публікацій Міждержавного статистичного комітету СНД.

За статистичними даними, поданими у табл. 6.2, рівень безробіття в країнах з розвиненою ринковою економікою не має сталої тенденції до зниження. Проте в Україні за період з 2000 до 2005 р. рівень безробіття зменшився на 4,4 %, що є позитивним явищем у економічному та соціальному розвитку країни.

Одне з найперших пояснень безробіттю як соціально-економічному явищу наводиться в праці англійського економіста-священника Т. Мальтуса, який зазначив, що безробіття викликають демографічні причини, внаслідок яких темпи зростання народонаселення перевищують темпи зростання виробництва. Недолік цієї теорії полягає в тому, що вона не може пояснити виникнення безробіття у високорозвинений країнах з низькою народжуваністю.

Досить детально причини безробіття досліджував К. Маркс. Він зазначав, що зі зростанням технічного прогресу спостерігається зростання маси та вартості засобів виробництва, що припадають на одного працівника. Це призводить до відносного відставання попиту на працю від темпів накопичення капіталу, і в цьому полягає причина безробіття. Таке трактування виявляє тільки математичну залежність, однак не визначає характеру та наслідків впливу зростання рівня безробіття на циклічність розвитку ринкового господарства.

Заслуга Дж. Кейнса у розробці теорії безробіття полягає в тому, що він запропонував механізм взаємодії економічної нестабільності та її інтегральної складової- безробіття. Його дія полягає в тому, що мірою зростання національного господарства в більшості населення не весь дохід споживається, певна його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони стали інвестиціями, необхідно мати певний рівень ефективного споживчого попиту, падіння якого знижує інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, знижуються стимули до інвестування, що призводить до скорочення робочих місць і зростання реального рівня безробіття.

Цікаве трактування безробіття англійського економіста А. Пігу, який обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє незавершена конкуренція, яка призводить до завищення ціни праці. Тому роботодавцеві вигідно заплатити високу заробітну плату кваліфікованим фахівцям, здатним збільшити вартість продукції, що випускається, та звільнити некваліфікованих працівників. За рахунок високопродуктивної праці підприємець має можливість звільнити персонал, який виконує низькопродуктивну працю. Таким чином, він обґрунтував, що скорочення грошової маси заробітної плати здатне стимулювати продуктивну зайнятість. Однак ця теорія не може дати повного пояснення істинним причинам і економічним наслідкам безробіття.

Дослідження основних положень класичних теорій безробіття довело, що вони тільки виявляють деяку залежність між рівнем зайнятості та чинниками, що забезпечує її. Це цікаво з погляду вивчення накопиченого досвіду з питань безробіття і забезпечення продуктивної зайнятості трудових ресурсів. Однак безробіття потрібно розглядати з двох поглядів: першого, пов'язаного з визначенням його кількісного рівня, що дає уявлення про тенденції динаміки цього економічного явища, другого - розглядати якісний бік безробіття, що дасть змогу виявити причини його виникнення, визначити вид, встановити ступінь та характер впливу безробіття на продуктивну зайнятість і соціально-економічний розвиток.

У теорії регулювання ринку праці існують такі моделі:

- класична модель ринку праці характеризує політику невтручання держави в регулювання процесів зайнятості населення, вважаючи її нормою ринкової економіки. Основні представники: Д. Рікардо, Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу;

- неокласична модель ринку праці є основним регулювальником ціни робочої сили, яка є грошовим вираженням вартості робочої сили та врівноважує попит і пропозицію на ринку праці. Основні представники: Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Хол;

- кейнсіанська модель ринку праці характеризує постійну та фундаментальну нерівновагу на ньому. Основні представники: Дж. Кейнс, Р. Гордон;

- монетаристська модель ринку праці характеризує використання грошово-кредитних методів забезпечення зайнятості та стабілізації економіки. Основні представники: М. Фрідмен, Ф. Кейген, Д. Майзельман, Д. Бруннер, А. Мольцер.

6.2. Трудовий потенціал країни та класифікація трудових ресурсів

Основу трудового потенціалу становить народонаселення країни. Елементами трудового потенціалу є трудові ресурси - частина населення країни, що володіє необхідними фізичними здібностями, знаннями та досвідом, які дають змогу їм брати участь у процесі створення матеріальних благ і надання послуг та характеризуються кількісними і якісними показниками. Трудові ресурси становлять потенціал живої праці, яким володіє країна. Кількісна характеристика трудового потенціалу визначається:

- демографічними чинниками (приростом населення, міграційною рухливістю та ін.);

- потребами суспільного виробництва в робочій силі;

- можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.