Розділ «Тема 15. Державне регулювання природоохоронних заходів»

Підґрунтям механізму забезпечення нейтралізації зовнішніх загроз екологічній безпеці України має бути визначено виконання міжнародних зобов'язань України в рамках міжнародних договорів, а також контроль виконання таких зобов'язань сусідніми країнами. Центральні органи виконавчої влади, визначені урядом відповідальними за виконання міжнародних договорів, повинні розробити відповідні національні плани дій щодо реалізації цих договорів, визначити інфраструктуру і забезпечити гармонізацію національного законодавства у відповідних сферах.

З метою забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів потрібно запровадити економічні механізми та регуляторні екологічні інструменти: ліміти, дозволи, ліцензії, квоти, нормативи, стандарти природокористування.

Потрібно удосконалити систему зборів (платежів) за спеціальне використання природних ресурсів та довкілля, зокрема: плату за забруднення довкілля (викиди в атмосферу та скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів); плату за спеціальне використання природних ресурсів (водних, лісових, надр); штрафні санкції та відшкодування завданих збитків внаслідок порушення природоохоронного законодавства; надання фінансової допомоги під час виконання природоохоронних заходів. Слід забезпечити цільове використання коштів від збору за забруднення довкілля.

Загалом потрібно забезпечити інтеграцію екологічної складової у стратегію проведення соціально-економічних реформ. Йдеться про підсилення у суспільстві мотивацій для врахування вимог екологічної безпеки під час планування та здійснення соціально-економічних планів розвитку; впровадження методики розрахунків економічної ефективності природоохоронних заходів; ліцензування небезпечних видів діяльності як інструменту регулювання рівня безпеки під час використання небезпечних речовин; екологічне страхування як механізм сприяння вирішенню проблем екологічної безпеки; оцінку екологічного ефекту під час інвестування в економічний сектор з метою переходу на інноваційну модель розвитку; запровадження екологічного аудиту як одного з важливих інструментів оцінки рівня небезпечності; застосування понять "ризиків" як інтегральних показників можливих екологічних загроз; вдосконалення економічних механізмів природокористування, які б були органічно пов'язані з інструментами соціально-економічного регулювання життєдіяльності суспільства в умовах ринкової економіки; удосконалення системи штрафних санкцій за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та гармонізації цієї системи з системою штрафних санкцій за економічні порушення.

Система екологічного управління (на об'єктному рівні) на підприємствах і в організаціях повинна стати невід'ємною складовою загальної системи їхнього управління. Рішення з питань екологізації виробництва мають прийматися на основі висновків і рекомендацій екологічного аудиту. Найбільш нагальними завданнями на цьому рівні екологічної політики мають стати:

- забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки в енергетиці та ядерній галузі;

- забезпечення екологічної безпеки під час поводження з радіоактивними відходами;

- розробка комплексу технологій, методик та технічних засобів для оцінки екологічної безпеки автомобілів під час їх експлуатації;

- досягнення екологічної безпеки під час поводження з відходами;

- досягнення стабільної та гарантованої екологічної безпеки військової діяльності та конверсії ОПК; розробка науково-методологічних основ регулювання та планування техногенно-екологічної безпеки в рамках єдиної державної системи запобігання аваріям, катастрофам та надзвичайним ситуаціям;

- розробка екологічних вимог до охорони, раціонального використання надр у нових економічних умовах; визначення пріоритетних напрямів та активізація наукових досліджень у галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля.

15.4. Механізм забезпечення природоохоронної діяльності

В Україні наявна система органів управління в галузі охорони навколишнього середовища - це юридично самостійні державні, самоврядні та громадські організації, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативно-експертні, контролюючі та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища. Система органів державного управління щодо охорони навколишнього середовища подана на рис. 15.2. Повноваження органів державного управління та регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища містяться у Законі України "Про охорону навколишнього середовища" від 25 червня 1991 р. з доповненнями та змінами. Цей закон визначає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування щодо регулювання природоохоронної діяльності.

Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в країні, проводять єдину науково-технічну політику з питань охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій у цій галузі; здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, рослинного і тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони держави, а також за дотриманням норм екологічної безпеки; забезпечують роботу державної екологічної інформаційної системи; затверджують нормативи, правила, беруть участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресур-

сів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; здійснюють державну екологічну експертизу; одержують безкоштовно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань; видають дозволи на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, на скиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище та спеціальне використання природних ресурсів, відповідно до законодавства України; обмежують чи припиняють діяльність підприємств та об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин; подають позови щодо відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складають протоколи та розглядають справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони природного середовища й використання природних ресурсів; керують справами заповідників, ведуть Червону книгу України; координують роботу інших спеціально вповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; здійснюють міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчають, узагальнюють і поширюють міжнародний досвід у цій галузі, забезпечують виконання зобов'язань України за міжнародними угодами з питань охорони навколишнього природного середовища.

Громадське управління в галузі охорони навколишнього середовища здійснюється громадськими об'єднаннями, якщо така діяльність передбачена їхніми статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України. їх компетенція у цій галузі також регламентована чинним законодавством.

Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів. Під час розвитку ринкової економіки важливе значення мають економічні заходи щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, які передбачають:

- взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективною охороною природного середовища;

- визначення джерел фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища;

- установлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та захоронення (складування) відходів;