Розділ «Тема 15. Державне регулювання природоохоронних заходів»

- запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів, поліпшення їхнього екологічного стану;

- формування збалансованої системи природокористування та екологізації технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

- підвищення безпеки проживання населення у сейсмонебезпечних районах;

- збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.

Перед українською державою стоїть завдання забезпечити інтегрований підхід до сталого розвитку довкілля, коли вирішення екологічних проблем е, з одного боку, завданням, а з іншого - інструментом більш справедливого розподілу суспільного багатства, яке згодом буде впливати на технологічну перебудову економіки та забезпечення сталого розвитку країни в цілому.

До 2015 р. повинна суттєво зрости частка населення, яке матиме доступ до питної води, причому розрахунок відповідного показника повинен спиратися на більш жорсткі (порівняно з чинними) стандарти. Важливим напрямом забезпечення сталого розвитку довкілля має стати збереження розмаїття рослинного та тваринного світу. Це необхідно не лише для поліпшення ресурсозабезпечення економіки держави та рекреаційної цінності території, а й з погляду етичного виховання підростаючого покоління.

Автотранспорт можна вважати одним із основних резервів зменшення викидів у атмосферу. Тому ключовими завданнями до 2015 р. є такі:

- 2011-2015 рр. - активне впровадження нових видів двигунів транспортних засобів (електричних, газових, спиртових тощо).

Щодо зменшення забруднення повітря основними діями уряду мають бути встановлення більшої вартості природокористування взагалі й спрямування значно більшого обсягу коштів на природоохоронні заходи зокрема. Це повинно привести до активізації технологічного переобладнання у промисловості, яка є одним із основних забруднювачів повітря. За рахунок цього обсяг викидів за 2011-2015 рр. має скоротитися до рівня 2001 р.

Згідно з Програмою розвитку національної екологічної мережі, прийнятою Верховною Радою України (Закон "Про розвиток Національної екологічної мережі України") в 2015 р., частка земель природно-заповідного фонду має становити 10,4 % загальної території України, проміжний показник у 2005 р. - 7 %. Розширити мережу національних парків і заповідників можна, передусім за рахунок створення нових національних парків у гірських районах Карпат, на узбережжях морів і великих річок, у лісопарковій зоні великих міст.

Вдосконалення державної системи управління екологічною безпекою, зокрема реформування територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та технологічне переоснащення виробничих підприємств, сприятиме:

- забезпеченню охорони та раціональному використанню земель, покращанню якості атмосферного повітря та водних ресурсів;

- оптимізації державної системи моніторингу довкілля та управління у сфері використання природних ресурсів;.

- міжнародному співробітництву у природоохоронній сфері.

Невідкладними завданнями удосконалення системи забезпечення екологічної безпеки мають стати:

- розвиток правового поля щодо реалізації механізмів у системі регулювання екологічної безпеки;

- зміцнення інституційних засад державної системи регулювання екологічної безпеки;

- розвиток системи екологічного контролю та моніторингу, впровадження системи аналізу екологічної ситуації, прогнозування, планування і здійснення запобіжних заходів щодо ймовірних чинників шкідливого впливу на довкілля та здоров'я людей;

- впровадження регіональних, місцевих та об'єктних планів дій, програм з охорони довкілля та розвитку системи регулювання екологічної безпеки;

- розроблення дієвих механізмів інтеграції екологічної складової у стратегію та плани соціально-економічного розвитку.