Розділ «Тема 11. Державна підтримка підприємницької діяльності»

Зарубіжний досвід свідчить, що найбільш гнучкими та сприятливими для впроваджень науково-технічних досягнень є малі підприємства. Однак частка їх у створенні ВВП в Україні приблизно в 6-8 разів менша, ніж в країнах з розвинутою ринковою економікою, і становить лише близько 10 %. Ринок інновацій, що лише зароджується в Україні, характеризується скороченням як пропозиції, так і попиту на всі різновиди інноваційних продуктів: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, технології, "ноу-хау" тощо. У нашій країні досі не створено реальних діючих механізмів державної підтримки, ухвалені нормативно-правові акти не мають послідовного та комплексного характеру, питання механізму передачі інновацій у сферу малого підприємництва залишається практично неврегульованим.

З метою стимулювання технологічного оновлення підприємництва держава може використовувати такі форми:

- надання допомоги у проведенні досліджень та впровадженні інновацій;

- сприяння інтенсифікації процесів передачі технологій;

- залучення суб'єктів малого підприємництва до участі в реалізації науково-технічних програм;

- надання консультативних послуг, зокрема щодо пошуку необхідних технологій або їх розробників, а також проведення науково-технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності на пільгових умовах; визначення порядку передачі малому підприємництву "ноу-хау" та обладнання, які раніше було розроблено в інтересах силових міністерств;

- створення мережі технопарків та технополісів, бізнес-інкубаторів, виробничо-технологічних центрів тощо;

- стимулювання інноваційної діяльності малих підприємств та забезпечення їх інформацією про нову техніку та технологію;

- стимулювання венчурного бізнесу, франчайзингових відносин між підприємцями та ін., що спонукатиме до зміцнення інноваційного характеру підприємницького сектору взагалі й малого бізнесу зокрема.

11.4. Фінансова основа державної підтримки підприємництва

Фінансові важелі держави мають бути спрямовані не тільки на безпосереднє збільшення фінансових можливостей суб'єктів підприємництва, а й на стимулювання останніх з урахуванням загальнонаціональних цілей та пріоритетів економічного зростання. За економічним призначенням фінансові важелі, що використовуються в межах державної підприємницької політики, можна об'єднати у дві групи: перша - заходи податкового регулювання та сприяння самоінвестуванню підприємництва; друга - фінансово-інвестиційні методи державного впливу на розвиток малого та середнього бізнесу. Політика щодо оподаткування підприємництва повинна бути такою, щоб підприємцям вистачало власних фінансових ресурсів або недержавних капіталів (використання різноманітних форм взаємофінансування, партнерська допомога підприємців, залучення приватних інвесторів тощо).

Частка самофінансування підприємництва в загальних інвестиціях у розвинутих ринкових країнах уже кілька десятків років коливається в межах 55-85 %. Такі обсяги самофінансування бізнесу стали можливими лише завдяки виваженій державній податковій політиці. Для побудови системи оподаткування в Україні, адекватної вимогам розвитку підприємництва, держава має відшукати форми поєднання стимуляційного впливу на загальний стан підприємництва із надійними та достатніми джерелами формування коштів державного бюджету. Для цього державі доцільно: установити критерії для граничної межі оподаткування; скоротити кількість податків за рахунок тих, що не мають вирішального значення для бюджету; установити податкові пільги для вирішення регіональних соціальних проблем, насамперед проблеми зайнятості. Така система оподаткування може орієнтувати підприємця на діяльність у пріоритетних для держави видах діяльності, а в майбутньому забезпечувати зростання податкових надходжень до державного бюджету.

Зазначимо, що існує гранична межа рівня оподаткування для кожних конкретних умов економічного розвитку. Наприклад, у США законодавчо визначено граничний рівень податкової ставки на доходи підприємців на рівні 34 %, у Великій Британії - 35, Японії та Франції - 42, Швеції - 52, Німеччині - 53 %. В Україні узагальнений показник податкової ставки становить майже 85 %, що дестимулює виробничу підприємницьку діяльність, спричиняє зростання цін і масову несплату податків, розвиток тіньової економіки. У деяких розвинених країнах, таких як Японія, Німеччина, Франція, сформувались системи оподаткування, спеціально спрямовані на підтримку малого та середнього підприємництва. У цих країнах фінансова підтримка здійснюється встановленням для таких підприємств знижених ставок оподаткування, а також наданням податкових пільг, що дає змогу підприємцям резервувати частину одержаних ними прибутків та спрямувати її на інвестування у власне виробництво. Однак такі особливі фінансові та податкові пільги надаються не всім підприємствам малого або середнього бізнесу, а лише обраним за певними критеріями підприємствам, які працюють у сферах, що впливають на стабілізацію життєвого рівня та добробуту населення країни, тобто мають соціальне спрямування.

Діюча система оподаткування та податкова політика в Україні визначалася досі тільки загальнодержавною потребою розв'язування тих чи інших проблем кризового політико-економічного та соціального характеру та не відповідає загальноприйнятим принципам впливу податкової системи на розвиток пріоритетних галузей національного господарства. Зрозуміло, що в кожній країні реформування податкової системи відбувається по-різному, тим більше, що ніде в світі не існує ідеальної системи. Кожна держава шукає свій шлях, зумовлений економічними, історичними та національними особливостями. Податкова реформа, що проводиться нині в Україні, передбачає вдосконалення чинного законодавства щодо таких принципових питань:

- розширення бази оподаткування за рахунок застосування презумптивного оподаткування, тобто введення оподаткування діяльності, пов'язаної з готівковим обігом, та залучення відтак до оподаткування неофіційного тіньового сектору економіки; обмеження до мінімуму переліку податкових пільг, залишивши такі лише як виняток для затверджених пріоритетів структурної перебудови та щодо обмеженого кола товарів (робіт, послуг) особливого соціального значення. Це забезпечить додаткові надходження до бюджету та розширення пере-платників податків;

- забезпечення стабільних надходжень до бюджетів різних рівнів;

- досягнення суттєвого пом'якшення податкового клімату постійним зменшенням податкового тиску на вітчизняні підприємства-товаровиробники;

- стимулювання зростання випуску продукції вітчизняними підприємствами;

- створення повної та дієздатної правової бази оподаткування через дію Податкового кодексу України на основі удосконалення чинного податкового законодавства;

- спрощення податкового законодавства та узгодження його норм з іншими законодавчими актами;