Розділ «4. Україна в сучасному геоекономічному просторі»

Рис.4.1. Енергетична залежність України та інших країн у 2000-2004 рр., %

Актуальність енергетичної незалежності зростає за рахунок украй енергоємного виробництва, успадкованого від Радянського Союзу (рис. 4.2,4.3). Також на це впливають такі чинники:

- низький рівень інвестування у галузь, який зумовив значну застарілість виробничих фондів паливно-енергетичного комплексу, що майже не оновлювалися з часів Радянського Союзу;

- неефективна політика енергозбереження, яка характеризується переважанням адміністративно-організаційних та контролювальних заходів за наявності неефективної цінової політики в енергетичному секторі, яка не стимулює суб'єкти господарювання та населення до зниження енергоспоживання;

- скорочення рівня виробництва, яке призвело до зростання енергоємності одиниці продукції;

- можливість встановлення постачальниками монопольно високих цін завдяки обмеженій конкуренції на ринках (зокрема, постачання електроенергії населенню).

Енергоємність ВВП України значно скоротилась, проте її показник набагато вищий за аналогічні показники у світі.

Рис. 4.2. Енергоємність ВВП окремих країн, кг у.

Рис. 4.3. Споживання первинних ПЕР, млн т у. п та енергоємність ВВП України, кг у. п./г] в цінах 2002 р. (права шкала)

Для зменшення енергоємності виробництва та енергетичної залежності країни застосовують такі заходи:

а) створення умов для залучення інвестицій в енергоефективні проекти (інвестиційне спрямування коштів, отриманих від штрафів за марнотратство й забруднення довкілля; надання цільових державних субсидій на тендерних засадах для виконання енергозберігаючих проектів загальнодержавного значення; застосування механізмів Кіотського протоколу тощо);

б) надання податкових пільг підприємствам, які впроваджують енергоефективне устаткування, використовують вторинні енергоресурси, побутові відходи та нетрадиційні й відновлювані джерела енергії;

в) забезпечення ринкового ціноутворення та вдосконалення механізмів тарифоутворення шляхом встановлення прямих грошових розрахунків між постачальниками та споживачами енергоресурсів, відмови від субсидій і дотацій постачальникам енергоресурсів та послуг з боку держави (за необхідності забезпечення адресних субсидій споживачу), зміни методології тарифоутворення на послуги комунальних підприємств з енергопостачання;

г) удосконалення нормативно-правового забезпечення заходів з енергозбереження через систему стандартів, енергетичного аудиту, державної експертизи, контролю за використанням енергоресурсів, паспортизації енергоємних виробництв і технологій;

д) пошук шляхів поступової диверсифікації зовнішніх джерел надходження енергоносіїв і подолання монопольної залежності від імпорту шляхом розширення кола постачальників, прокладання альтернативних маршрутів надходження природного газу і нафти тощо.

На шляху до подолання ситуації, що склалася, позитивним кроком стало затвердження у березні 2006 року Енергетичної стратегії України до 2030 р. її метою було:

- створення умов для постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні продукти;

- визначення шляхів і створення умов для безпечного, надійного та сталого функціонування енергетики та її максимально ефективного розвитку;

- гарантування енергетичної безпеки держави;

- зменшення техногенного навантаження на довкілля та забезпечення цивільного захисту у сфері техногенної безпеки ПЕК;