Розділ «4. Україна в сучасному геоекономічному просторі»

4.1. Україна в контексті перспектив нового співвідношення сил на світовій арені

Співвідношенню світових сил, зумовленому новою глобалізацією, яка руйнує усталену глобалізаційну модель, властиві певні особливості.

У провідних країнах Заходу розблоковано інвестиційну модель, тобто інвестиції, які раніше зосереджувались у країнах "золотого мільярда", тепер прискорено перемішуються у привабливіші країни Азії, зокрема Китай і Індію. Однак країни Західної Європи не задоволені інвестиційною експансією й відтоком капіталів. Так, Німеччина через величезний відтік капіталу в Польщу та інші східні країни втрачає десятки тисяч робочих місць.

Україна у разі стабілізації й істотного поліпшення інвестиційного клімату зможе отримати інвестиції. Однак їх залучення може принести як користь, так і шкоду. Наприклад, скуповування банківської системи, особливо філіями західних банків (якому протистоїть Росія), загрожує позбавити країну стратегічної перспективи, без якої держава не є державою.

Небезпечним для майбутнього країни є надходження капіталу переважно в напівсировині галузі, тому що це спричиняє відставання України не тільки від країн "золотого мільярда", а Й від майже 3/4 населення планети, адже незабаром високотехнологічні економіки будуть мати Індія, Китай, Південна Корея та деякі країни АСЕАН. Унаслідок цього Україна може опинитися на рівні "третьосортних" країн. Крім того, надмірний обсяг інвестицій у низько технологічні галузі створює ілюзію успіху, незважаючи на фактичний занепад економіки.

Схід упевнено перебирає на себе функції світсистемного ядра, що засвідчують висновки доповіді з "Проекту - 2020" Національної розвідувальної ради США: глобалізація буде відтепер не стільки західною, скільки азійською; ТНК, які хочуть одержати першість на світовій арені, повинні орієнтуватися більше на Азію, ніж на США і Європу; ЄС ризикує технологічно відстати від Азії, а США - не утримати лідерства.

Фінансова система Сполучених Штатів розвалюється, на межі катастрофи перебуває американський долар, який став світовою валютою. Причиною є не лише величезна маса віртуальних грошей, а й те, що 3/4 сукупних світових запасів валюти належать азійцям, зокрема Китаю, Японії, Індії і Південній Кореї. Торговельний дефіцит США, який ще в 2005 р. досяг 805 млрд доларів США, виник завдяки азійцям. Зовнішній борг США перебуває на астрономічній позначці, водночас Китай і Японія володіють 40% цінних паперів США.

Інноваційна модель стала безальтернативним фактором успіху і виживання. У найближчій перспективі перевагу від глобалізації матимуть ті країни і групи населення, які отримають доступ до нових технологій і візьмуть їх на озброєння. Звідси необхідність створення в Україні системи інститутів і механізмів, що забезпечать мотивоване надходження капіталів в інноваційні сегменти.

Для досягнення успіху необхідно фінансово забезпечити довгострокові стратегічні проекти і програми, оскільки самі проекти й програми успішні лише у разі підтримки інститутами й механізмами, які, з одного боку, мотивують довгострокове фінансування (порівняно з "короткими" грошима), а з іншого - виключають (або різко зменшують) ризики залежно від упорядкування власності. В Україні право власності нестабільне і, як правило, нелегітимне. Однак на відносинах власності ґрунтуються економічні відносини і взаємозв'язки. Невпорядкованість відносин власності є одним із основних чинників відтоку коштів в офшори, а також причиною заниження капіталізації виробничих об'єктів. Інноваційна модель тільки нині набула для України актуальності, оскільки на межі 2004-2005 рр. потенціал відбудовчої моделі вичерпався і вагомого ефекту відтепер можна досягти за рахунок структурно-інноваційних зрушень. Крім того, високі технології переживають реформування: синтез різних передових технологій, особливо біотехнологій і інформаційних. Якщо Україна залишиться поза цими процесами, усі заходи, які проводять за світовими критеріями, стануть марними. Україна не приєдналася до інноваційної моделі за високих темпів розвитку у 2003-2004 рр. Державні діячі повинні зіставляти Україну з іншими країнами, адже за високих темпів розвитку можна відставати від країн, що мають низьку динаміку розвитку, але володіють високими технологіями. Значення мають якісна наповненість приросту та його темп. Нині подолати фатальне від ставання України необхідно шляхом оптимального підвищення темпів розвитку із впровадженням структурних зрушень у напрямі інновацій.

У світі зростає ефект масштабу: за прогнозами, успішними зможуть бути лише ті країни (або об'єднання), які, динамічно розвиваючись, мають не менше 200 млн населення. Приєднатися до ЄС Україна не може, оскільки непридатна за багатьма критеріями, а також через кризи, які переживає ЄС: поглинання "третім світом" та руйнація ісламом зсередини. Європа нині виступає проти розширення, зокрема у Франції й Нідерландах проголосували проти конституції ЄС. За умови відсутності динамізму ЄС може розпастися. Непрямим свідченням зневажання українських інтересів є запровадження Єврокомісією антидемпінгових мит на імпорт українських труб, а також скорочення у 2005 р. більше ніж удвічі поставок на ринок ЄС продукції машинобудування й приладобудування.

Доцільно не заперечувати інтеграцію з Росією, адже зростання економіки в Україні почалося за рахунок галузей, пов'язаних із Росією. Роль Росії у світі зростатиме, незважаючи на внутрішні проблеми, вона випереджає Україну і порівняно з ЄС є динамічнішою1. Відбувається знищення "наздоганяючої моделі", яка була основою для визначення рівнів розвитку. Успіх за цією моделлю залежав від доступу до високих технологій високорозвинутих країн Заходу.

Формування і функціонування "наздоганяючої моделі" пов'язувалось із "холодною війною", коли блоку країн соціалізму Захід протиставляв власний блок, який посилював позиції США й Західної Європи. Так, Китаю, Північній Кореї, В'єтнаму та деяким іншим країнам прорадянської орієнтації протиставляли Японію, Південну Корею, Тайвань, Сінгапур.

Успішна реалізація "наздоганяючої моделі" пов'язана не лише з передаванням країнам - союзницям Заходу передових технологій через створення потужних військово-промислових комплексів та їх конверсію. їхні технологічні успіхи ґрунтувалися на проектованій Заходом і впроваджуваній у них мобілізаційній моделі, у якій використовували такі фактори успіху СРСР, як довгострокове планування, контроль держави над розвитком, панування сильних правителів-диктаторів.

Найкраще "наздоганяючою моделлю" скористалися у Японії, яка, щоб досягти успіху, залучила багатовікові традиції.

Немає сумнівів у тому, що досягненню успіху країнами "наздоганяючої моделі" сприяла глобалізація, яка створила умови для миттєвої концентрації у регіонах економічного зростання значних фінансів прискореного поширення ТНК та інформатизації. Однак і тут Захід діяв стосовно союзників за подвійними стандартами: те, що відповідно до принципів лібералізації було заборонено іншим країнам, союзникам дозволяли. Наприклад, встановлення захисної вибіркової закритості простору високими митними бар'єрами, вільне використання (всупереч рекомендаціям МВФ) зовнішньоекономічної експансії на ґрунті девальвації валютного курсу та ін. Після розпаду СРСР незахідні країни почали конкурувати із Заходом, а за критеріями технологічної оснащеності і Японію, і нові індустріальні країни почали порівнювати з передовими країнами Заходу.

Нині "наздоганяюча модель" себе вичерпала. Однак не через заборону на продаж передових технологій у країни, які розвиваються, а завдяки розблокуванню інвестиційної моделі, під впливом зовнішньоекономічних чинників. І хоча передові технології самі корпорації (а не тільки західні держави) схильні із метою присвоєння інноваційної ренти засекречувати, у Індії й Китаї це не практикують - занадто велику вигоду надає інноваційно-ринкове впровадження.

Ситуація, у якій опинилися Китай і Індія, не є варіантом "наздоганяючої моделі". Існує істотна різниця між інноваційними моделями Японії і сучасного Китаю. Так, якщо Японія весь "наздоганяючий" період опікувалася лише технологіями, то Китай першочергову увагу приділяв науці'. Нині стійкий і постійно зростаючий дохід країна не може одержати від тиражування запозичених технологій. За нинішньої високодинамічної ситуації технології швидко старіють, тому відбувається не лише швидка заміна ще нових "учорашніх" технологій новітніми, а виштовхування одних поколінь технологій іншими. Тому сповна отримати прибуток встигають лише ті країни (або корпорацій, які привласнюють інноваційну ренту від власної науки. Отже, водночас із запозиченням технологій нині культивують технологічні принципи (і відповідно, технології), що ґрунтуються на вітчизняній науці і забезпечують підвищений дохід. Така інноваційна політика, що заперечує колишню "наздоганяючу" глобалістську модель, забезпечує не тільки успіх, а й відсутню раніше можливість досягти вершин

прогресу. Саме з урахуванням цієї обставини Китай витрачає величезні кошти на систему НДДКР (з ядром у вигляді науки), що дасть віддачу лише із часом. Україна заганяє свою (ще недавно передову) науку в стан занепаду і сподівається на чужі технології, тоді як недавнє минуле дало їй змогу більшою мірою, ніж тепер Китаю, розвиватися.

У нинішній світогосподарській ситуації домінуючими в конкуренції стають фактори цивілізаційні, тобто не стільки "матерії", скільки "духу". Тому межі, що відрізняють успішні країни від неуспішних, проходять уже не по національно-державних кордонах, а по лініях, які розмежовують різні цивілізаційні світи.