Розділ «4. Україна в сучасному геоекономічному просторі»

- кількості робочих місць для працездатного населення на рівні мінімального соціального достатку;

- стабільному функціонуванні галузей загальнодержавної виробничої та соціальної інфраструктур;

- забезпеченні експортного потенціалу, достатнього для покриття за рахунок валютних надходжень потреб критичного імпорту та обслуговування зовнішнього боргу;

- підтриманні обороноздатності та державної безпеки відповідно до статусу держави, що не володіє ядерною зброєю і приєднується до міжнародних стандартів з прав людини.

Реалізація економічних інтересів дасть змогу спрямовувати економічну політику на забезпечення стратегічних економічних інтересів, які полягають у створенні самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки; збереженні та поліпшенні генофонду нації; прискоренні технологічного прогресу; забезпеченні екологічної безпеки; вирішенні державою соціальних проблем; ефективному використанні світових досягнень науково-технічного прогресу; побудові рівноправних та взаємовигідних економічних відносин з іншими країнами.

Обов'язковою умовою проведення реальних і соціально ефективних ринкових реформ є досягнення економічної стабільності в країні. Вона передбачає стабілізацію законодавства і урядової нормативної бази у сфері економічних відносин на конституційних засадах; міждержавних економічних зв'язків та прямих економічних зв'язків вітчизняних підприємств із партнерами у тих державах, що відіграють провідну роль на традиційних ринках збуту або постачання товарів українських виробників; державних фінансів та курсу грошово-кредитної політики; надання державних гарантій і сприяння розвитку приватного сектору та вітчизняного підприємництва; стимулювання економії матеріально-технічних (особливо енергетичних) ресурсів та орієнтацію фінансових ресурсів на відновлення і розвиток виробничої сфери; подолання наслідків світової фінансової кризи. Економічному розвитку України сприятиме отримання траншів МВФ, кредитів Світового банку, фінансової допомоги інших держав; реструктуризація кредитів під державні гарантії; пільгове оподаткування підприємств-експортерів; розширення валютного коридору; реалізація інноваційних програм під гарантії уряду. Це стабілізує суверенний рейтинг, знизить від'ємне торговельне сальдо, зумовить зростання експорту, збільшення ліквідності українських облігацій, підвищить попит на вітчизняний товар на внутрішньому ринку.

Важливим напрямом реалізації економічних інтересів України є забезпечення оптимального співвідношення та ефективної взаємодії між приватним та державним секторами економіки. За умов перехідної економіки економічна політика має зосереджуватися на тому секторі, який буде найбільше ефективним. Нові центри економічної влади (фінансово-банківські, фінансово-промислові, аграрні групи, промислові монополії) намагаються застосувати державну владу у власних інтересах, на противагу цьому держава повинна обстоювати національні економічні інтереси соціально орієнтованої ринкової економіки.

У зовнішній економічній політиці України перевагу надають поетапному скороченню дефіциту платіжно-торгового балансу; стимулюванню нарощування експорту, розширенню сучасних і пошуку нових ринків збуту, а також удосконаленню товарної структури експорту та імпорту; розбудові інфраструктури зовнішньої торгівлі та вдосконаленню системи митного контролю і тарифного регулювання; визначенню обсягів і переліків товарної номенклатури критичного імпорту; розвитку співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями у національних інтересах; стимулюванню ефективних іноземних інвестицій та довгострокових торгових відносин із зарубіжними країнами.

Важливим завданням соціально-економічної політики України є визначення цілей та пріоритетів щодо певної сфери економіки.

У фінансово-бюджетній та податковій політиці пріоритетними економічними інтересами є утримання дефіциту Державного бюджету на рівні 5-7% від ВВП і забезпечення жорсткої залежності державних витрат від отримуваних доходів; концентрування державних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки; реформування бюджетних відносин на центральних, регіональних і місцевих рівнях; фінансове забезпечення необхідного захисту населення та функціонування соціально-культурної сфери; поліпшення управління коштами Державного бюджету через державну скарбницю та вдосконалення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом; забезпечення стабільності в оподаткуванні, збільшення видів податкових пільг та зменшення їх кількості, а також зростання обов'язковості та рівності у сплаті податків усіх юридичних і фізичних осіб; посилення стимулюючого впливу податків на розвиток виробництва; розширення бази та прав місцевих органів влади щодо формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів; посилення контролю за сплатою податків.

У грошово-кредитній та ціновій політиці важливими цільовими державними інтересами є: спрямування ресурсів, враховуючи іноземну валюту, на кредитування ефективних виробництв та структурної перебудови економіки; скорочення обсягів прямих кредитів НБУ на покриття дефіциту бюджету, регулярний перегляд облікової ставки НБУ та дотримання позитивних відсоткових ставок; створення умов для залучення комерційних банків до участі у кредитуванні довгострокових інвестиційних проектів; лібералізація і децентралізація внутрішнього валютного ринку та захист національної валюти; орієнтування на пропорції світових цін та усунення деформацій цін на сільськогосподарську і промислову продукцію; посилення контролю за цінами на продукцію підприємств-монополістів.

У структурній та промисловій політиці перевагу надають: забезпеченню керованості структурною перебудовою економіки, насамперед стимулюванню розвитку галузей зі швидким обігом капіталу, ефективних наукоємних галузей промисловості; реструктуризації збиткових виробництв, що втратили оборонне значення; забезпеченню економії енергоресурсів, зменшенню потреби держави у паливно-енергетичних ресурсах і зниженню обсягів їх придбання за імпортом; сприянню створенню фінансово-промислових груп, холдингів, що забезпечують інтереси національного економічного розвитку; тимчасовому здійсненню протекціоністських заходів щодо певних галузей вітчизняного виробництва.

Для оптимізування інвестиційної політики слід спрямовувати бюджетні інвестиції на розв'язання нагальних соціальних проблем і завершення будівництва найважливіших виробничих потужностей; реалізування політики прискореної амортизації та посилення контролю за використанням амортизаційних відрахувань; розміщення централізованих капітальних вкладень на конкурсній основі, а також розширення недержавних джерел інвестування: інвестиційного потенціалу комерційних банків, ресурсів пенсійних, страхових та інших фондів, іноземних інвестицій і кредитних ліній.

Важливе значення має також забезпечення державних пріоритетів у розвитку галузей, які виробляють кінцеву продукцію, відіграють провідну роль на внутрішньому ринку, володіють експортним потенціалом, забезпечують швидкий обіг капіталу і значні надходження до бюджету, а також сприяють зайнятості населення. Це -легка і харчова промисловості, наукоємні галузі (машино- і приладобудування, металургія, хімічна промисловість), також галузі паливно-енергетичного комплексу тощо.

До пріоритетних напрямів реалізації економічної політики України належать:

а) створення надійної інформаційної бази про становище економічних відносин, прогнозування їх розвитку з метою вироблення правильної стратегії і прийняття оперативних рішень щодо їх нормалізації та попередження загроз економічній безпеці України, обов'язкова наукова експертиза законодавчих та управлінських рішень, які їх стосуються;

б) аналіз економічних відносин України з іншими країнами і коригування економічної стратегії і тактики щодо них;

в) удосконалення нормативно-правових відносин з урахуванням їх сучасного стану, перспектив розвитку та найважливіших факторів зовнішнього впливу; економічна взаємодія у міжнародних організаціях;

г) поширення інтересів України на світовому ринку капіталів, товарів та послуг шляхом формування і розвитку прямих торговельно-економічних відносин на всіх рівнях через спеціалізацію і кооперацію технологічно пов'язаних підприємств під час розроблення та виробництва сучасної наукоємної продукції;

ґ) формування законодавчої бази з метою поліпшення інвестиційного клімату і захисту державних інтересів України в інвестиційній сфері;