Розділ «4. Україна в сучасному геоекономічному просторі»

Характерною ознакою XX ст. є недовготривалість існування тоталітарних недемократичних режимів держав (Італія, Іспанія, Німеччина, Чилі, Югославія, СРСР та ін.). За допомогою військової сили можна мобілізувати людей і досягти зростання промисловості. Однак ці режими неоптимальності виснажують людей фізично і духовно. Вони зумовлюють соціальний психоз, процеси розвитку стають однобокими, демократичні процедури втрачають цінність.

Тоталітарні режими тримались на військовій силі, заідеологізованості і терпінні народу. Після їх самоповалення кожна країна пережила стан демократії, розпочалося важке й тривале, соціально спрямоване відбудовування гармонійного суспільства.

Економічно ефективною може бути тільки гуманітарно й соціально цілеспрямована праця, яка ідеально інформаційно відображає бажаний результат, зумовлений соціальними потребами і об'єктивними можливостями.

Функцію інформаційного ресурсу демонструють процеси глобалізації та перетворення розвинутих країн на інформаційні суспільства. Цьому сприяли транснаукова інформатизація освіти й технологічно-виробнича сфера.

Запозичення високотехнологічної інформації, наприклад, Японією із США, зумовило т. зв. японське диво, а інтенсивна інформатизація у Східно-Азійському регіоні - появу нових індустріальних країн (Південна Корея, Таїланд, Сінгапур та ін.). Соціокультурний ренесанс Китаю полягає у відродженні тисячолітніх духовно-цивілізацій-них цінностей. Китай нині активно послуговується досягненнями сучасного розвитку країн, особливо технологічними інноваціями.

Нині економісти надають важливого значення інформаційному чиннику в організації ефективного господарювання. Зокрема, людському капіталу, наукоємним, інформаційно й інноваційне насиченим технологіям. Людський капітал формується на основі інформаційних знань, отриманих через системи освіти, комп'ютерні мережі тощо, шляхом підготовки фахівців.

Нові інформаційні знання трансформуються у прикладні, їх перевіряють на практиці у творчих соціально-економічних процесах: винахідництві, раціоналізації, проектуванні, методичних та організаційно-управлінських рішеннях, виробництві. Крім цілепокладальної функції інформація відіграє роль прогресотворчого фактора.

Задля успішного соціально-економічного розвитку творча активність громадян в умовах системної кризи і становлення державності повинна бути інтенсивнішою, порівняно з найрозвинутішими демократичними суспільствами.

Отже, демократія є соціально-економічним явищем, а не тільки політичною чи ідеологічною самоціллю, спрямована на формування достовірних інформаційних знань у всіх сферах, пов'язаних із соціально-економічним життям, передусім у сферах державного управління.

Українське соціально-економічне диво можливе за певних умов, які необхідно створити. При цьому слід враховувати деякі фактори. Функції інформаційного ресурсу і демократичного самоуправління у побудові ефективного соціально-економічного життя є закономірними, об'єктивно необхідними в реальних процесах діяльності та розвитку громадян. Функції повинні бути пов'язані, особливо гад час вибору представників до усіх гілок державної служби, науково-виробничої та експертно-контрольної діяльності. Соціально-економічні системи, які не ґрунтуються на принципах якісної інформатизації і демократичного суспільства, зникають. Умови надання стимулу і свободи творчості кожному громадянинові, а також кардинального покращення стану в усій соціокультурній, психоінформаційній, морально-духовній та правовій сферах нашого суспільства забезпечать економічне диво. Розвиток підприємницької сфери (великого, середнього і малого бізнесу) є механізмом найшвидшого виходу зі стану бідності і досягнення рівня партнерських відносин у процесах світового економічного життя.

4.6. Гіпотетичні диверсифікаційні зрушення у виробничо-зовнішньоторговельній (експортній) сфері в контексті набуття Україною членства в СОТ

Зобов'язання України перед учасниками СОТ змінять ситуацію в основних галузях вітчизняної економіки та зовнішньоекономічних відносинах.

Інтеграція України до СОТ дасть змогу розвинути вітчизняну економіку й позитивно вплине на національний соціально-економічний розвиток у таких напрямах:

- збільшення обсягів експорту за рахунок поліпшення умов торгівлі на світовому ринку для вітчизняних виробників;

- підвищення добробуту споживачів за рахунок посилення конкуренції між імпортними і вітчизняними товарами, що спонукатиме до підвищення якості та зниження цін на продукцію;

- поліпшення інвестиційного іміджу країни у зв'язку з адаптацією національного регуляторного механізму до міжнародновизнаних норм.

Створюючи потенційні можливості для позитивних процесів, набуття членства в СОТ не містить інституційних механізмів їх практичної реалізації.

Світовий досвід країн - учасниць СОТ засвідчує, що реалізація позитивного потенціалу членства вимагає подолання вірогідних ризиків, які впливають на:

- подальше втягування економіки країни в експортну модель розвитку, для якої характерне випереджальне зростання обсягів реалізації продукції вітчизняних підприємств (здебільшого сировинного і напівфабрикатного наповнення) на світових ринках за незначного впливу такого зростання на становище на внутрішньому ринку;

- погіршення структури експорту у зв'язку з випереджальним зростанням експорту сировинної та низько-технологічної продукції, зумовленої спрощенням доступу на зовнішні ринки (зокрема, через послаблення чи скасування експортних обмежень);