Розділ «4. Україна в сучасному геоекономічному просторі»

Україна у сфері торгівлі ліцензіями і ноу-хау повинна подолати такі проблеми:

- недостатня координованість у здійсненні закупівлі ліцензій між різними міністерствами і відомствами, відсутність фінансової підтримки держави, спрямованої на розроблення і впровадження різноманітних технологічних нововведень у виробництво;

- несприятливий інвестиційний клімат у країні, що гальмує залучення значних транснаціональних корпорацій, які володіють передовими технологіями;

- відсутність податкових пільг для підприємств, що закуповують і впроваджують у виробництво технологічні нововведення;

- низька поінформованість українських учасників ринку у сфері торгівлі ліцензіями і ноу-хау.

Отже, для розв'язання проблем потрібно розвивати напрями оптимізації галузевої і територіальної структури торгівлі ліцензіями. До них належать: надання матеріальної підтримки науково-дослідним інститутам, відкриття яких спрямовані на впровадження у найперспективніші галузі економіки України - важке і загальне машинобудування (особливо авіа космічну промисловість), чорну і кольорову металургію, хімічну промисловість, а також непрогресивні галузі (електроніку, приладобудування, робототехніку тощо); створення сприятливого інвестиційного клімату для транснаціональних корпорацій у тих регіонах країни, де постають нагальні соціально-економічні проблеми; звільнення від сплати податків (на певний термін) підприємств, здатних швидко (за умови залучення власних і закордонних технологій) завоювати високоліквідною продукцією зовнішній ринок; створення центральних і регіональних банків даних з метою покращення інформованості підприємств України у сфері запропонованих на світовому ринку ліцензій і ноу-хау.

4.3. Геоекономічний аспект енергетичної безпеки України

Обмеженість ресурсів за необмеженості потреб є основою всіх економічних моделей на мікро- і макрорівнях. У світі мало держав, здатних забезпечити своє існування за рахунок власних ресурсів. Тому контроль над ресурсами є основною причиною виникнення конфліктів і протистоянь. Відсутність або недостатня забезпеченість ресурсами спричиняє значні збитки національному господарству держави.

Глобалізація посилює політичну та економічну конкуренцію у залученні інвестицій, фінансовій допомозі, привабливості бізнесу та його збереженні на національному і регіональному рівнях. Окрім безперечних вигод, пов'язаних, насамперед з інтенсифікацією зовнішньоекономічних зв'язків, глобалізація загрожує економікам тих країн, які не проявляють достатньої флексибільності та не встигають адекватно відповідати на нові зовнішні і внутрішні виклики.

Розвиток національного господарства України відбувається у складний період, який характеризується зростанням цін на паливно-енергетичні ресурси. Актуальне якщо не набуття вітчизняною економікою енергетичної автономії, то хоча б диверсифікація постачальників. Для успішної інтеграції у світову спільноту Україні необхідні науково обґрунтоване розроблення і цілеспрямоване здійснення політики захисту її інтересів у сфері енергетичної безпеки.

Провідною тенденцією новітньої соціоекономічної парадигми світового господарства є економізація політики. Експансії у XXI ст. матимуть економічний характер не лише через причини виникнення, а й через свої методи. Пряма інтервенція в умовах глобальних систем безпеки не настільки ефективна, як єдиний світовий простір, що дасть змогу домінуючим державам підпорядкувати національне господарство менш розвинутих країн своїм інтересам шляхом значних інвестицій у галузі спеціалізації країн-реципіентів. Це уможливить скеровування функціонування національного господарства країни, що приймає, згідно із цілями та інтересами країни-донора.

Значний вплив на розвиток світової економіки здійснюють енергоресурси. Прогрес зумовив зростання обсягів використання енергоносіїв, яких потребують виробництво і життєдіяльність окремих індивідів. Зростання ВВП на 1% спричиняє збільшення енергопотужностей на 0,5%. Світових запасів нафти може вистачити на 60-100 років за сучасного рівня видобутку. За темпів збільшення видобутку нафти приблизно на 2% на рік глобальна нафтова криза може настати вже до 2040 р. Обмеженість видобутку призвела до підвищення ціни і значущості енергоносіїв, що особливо відобразилось на молодих і економічно слабких державах.

На світовому ринку енергоресурсів Україна відіграє особливу геоекономічну роль, враховуючи транзитний потенціал її території. Перевагами вітчизняної енергетики є значні запаси окремих видів палива, а саме вугілля, урану і цирконію, наявність трубопроводів для транспортування газу та нафти, розвинута інфраструктура енергетики, високопрофесійний кадровий потенціал. Проте паливно-енергетичний комплекс України має нагальні проблеми:

- недостатній рівень забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами (ПЕР), значна кількість імпортованих у паливно-енергетичному балансі країни та майже монопольна залежність від одного постачальника;

- необхідність диверсифікації джерел постачання ПЕР та створення стратегічних запасів для забезпечення енергетичної незалежності країни;

- високий рівень зношеності енергетичної інфраструктури і необхідність модернізації та реконструкції основних фондів;

- недостатній рівень використання нетрадиційних, поновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

- високий рівень питомих витрат енергоресурсів під час їх виробництва (видобування), транспортування та споживання і необхідність їх зниження за рахунок раціонального використання, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, раціоналізації структури суспільного виробництва з відповідним зниженням питомої ваги енергоємних технологій.

Енергетична незалежність держави передбачає або покриття потреб в енергоносіях власними ресурсами, або спроможність оперативно переорієнтуватися на альтернативних постачальників енергоресурсів. Стратегічним пріоритетом України, визначеним Стратегією національної безпеки України, є гарантування енергетичної безпеки країни, насамперед шляхом підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергетична залежність

України від поставок органічного палива, з урахуванням умовно первинної ядерної енергії, у 2000 та 2005 рр. становила 60,7%, тоді як країн ЄС - 51%. Подібною або наближеною до української є енергозалежність таких розвинутих країн Європи, як Німеччина-61,4%, Франція - 50%, Австрія - 64,7%. (рис. 4.1).