Розділ «4. Україна в сучасному геоекономічному просторі»

Західні країни намагаються опанувати новітню інвестиційну практику ДІФ. Так, венесуельська державна нафтова компанія-монополіст "Петролеос де Венесуела" надала зі свого бюджету 100 млн доларів США для побудови в країні соціалізму XXI ст. Цю суму отримують т. зв. соціальні підприємства для капіталізації, вона повинна стати первинною фінансовою основою їх розвитку. Статут підприємств допускає, що одну частину отриманого ними прибутку розподіляють порівну між усіма працівниками, а іншу спрямовують на розвиток виробничої та соціальної баз.

Країни - учасниці ОПЕК фактично скоротили обсяги своїх депозитів у західних банках. Водночас дубайські фірми заплатили 1 млрд доларів США за частку в Daimler Chrysler і 5 млрд - за найбільшого британського портового й вантажного оператора. Ціни на акції у Саудівській Аравії зросли з 2003 р. вчетверо, ринкову капіталізацію національної фондової біржі визнано найвищою серед країн, що розвиваються. За рівнем глобалізації фінансова сфера випереджає усі сфери реальної економіки, що зумовлює певні структурні диспропорції світового господарства. Зростає попит на управління ризиками, зокрема у ПЕК.

Дебати про роль ДІФ продовжились на Давоському економічному форумі у 2008 р. Реакція на діяльність ДІФ на цьому форумі була неоднозначною, хоча представники США й вимагають прийняття від країн, які акумулюють нафтодолари в ДІФ, кодексу честі та прозорості активів, проте реальних підстав критикувати їх діяльність немає. ДІФ країн Близького Сходу та КНР допомогли американським банкам після падіння низового сегмента іпотечного ринку, однак уряди США і ФРН побоюються неконтрольованого впливу. Ці країни прийняли законодавчі акти з недопущення корпоративного поглинання місцевих компаній закордонними.

Економічна ситуація нині якісно трансформувала світовий фінансовий ринок: змінилися структура фінансових інструментів ринків на користь інструментів реального сектору (корпоративних цінних паперів та їх похідних), взаємозв'язок між фінансовим і реальним секторами економіки, тактика та ідеологія діяльності міжнародних валютно-фінансових організацій, ставлення суспільства як до участі в міжнародних фінансових ринках, так і до фінансових операцій і процесів загалом. Суперечність розвитку економіки України та ПЕК ендогенного характеру. В Україні існують труднощі зі створенням умов для розвитку економічної свободи, яку відчувають більшість країн, втягнутих у процес переходу до ринку. Відчутний вплив особливостей соціокультурного, географо-демографічного, технологічного середовищ цих країн, проте причина полягає в значному ендогенному елементі, тобто в політичних обставинах у країні. За таких умов важко визначити причини незадовільних результатів функціонування економіки країни. Політична динаміка є складним процесом, реформи можуть обмежувати інтереси підприємств, позбавляючи їх ренти (того, що може розглядатися як права власності). У процесі змін можна зауважити покращення за Парето у великих угодах, коли всі чи великі угруповання впевнені, що вони врешті виграють. За деяких умов реформи дають змогу перебудувати політичну владу та спрямувати політичну свідомість. Політичні коаліції змінюються у процесі реформ; розуміння цього може гальмувати цей процес, якщо діючі політичні структури побоюються, що зміни призведуть до невизначених довготривалих наслідків. Тобто роль ендогенного фактора значна, основними протиріччями є неузгодженість між ринковими та неринковими структурами. Трансакційні витрати важливі, за їх наявності чи неповної інформації результати переговорних процесів неефективні за Парето. Проте цього фактора не врахували і в РФ, і в Україні під час повторного ринкового поділу активів. Тому навколо ПЕК існує багато протиріч, а ці події міжнародного економічного життя проходять у контексті зростання світових цін на ПЕР та змін ділового циклу.

Плани Євросоюзу щодо розвитку транс'європейських газових мереж та динамічне розгортання енергодіалогу з Україною дають підстави сподіватися на позитивне співробітництво. Проте подальші кроки залежать від розвитку багатосторонніх відносин України з ЄС та РФ, мають набути стратегічного і прагматичнішого характеру й використовувати кошти як норвезьких, так і арабських ДІФ.

Важливу роль відіграють не транзитні коридори, а коридори розвитку, тобто створення надвисокої щільності інфраструктури, передових виробництв, інтелектуальної потужності. Через них можуть сконцентруватися необхідні ресурси для побудови нового технопромислового й соціокультурного укладу, який на практиці дасть змогу виробляти у десятки разів більшу вартість і розв'язати соціально-економічні проблеми країни.

4.5. Українське економічне диво в контексті глобальної інформатизації світу

Українське суспільство нині переживає кризу перманентно-системного характеру. Соціальний простір охопили економічна криза, явища дегуманізації і деморалізації суспільних відносин. Довіра до влади, взаємодовіра та взаємоповага поміж людьми, природне бажання творчо працювати, чуття відповідальності в політично-управлінській і економічній сферах деградують, скорочується кількість населення, натомість збільшується бідність. Це становище суспільства може змінити лише т. зв. економічне диво.

Подолати бідність в українському суспільстві можливо шляхом культивування у ньому духовних і моральних цінностей, підвищення якості боротьби з негативними наслідками.

Держслужбовці усіх гілок влади не вживають заходів щодо покращення ситуації, що склалася і за яку вони повинні відповідати. Індиферентно ставляться до них зарубіжні колеги, незважаючи на активне виголошування принципів захисту прав людини і сприяння демократичному розвиткові усіх суспільств світу.

Громадяни України усвідомлюють, що за таких умов державного розвитку сподіватися можна лише на власні можливості, сили і розум.

Національна ідея України ґрунтується на принципі народовладдя і демократії. Демократія є можливістю вільного висловлювання думки та свідомого вибору представників до органів державної влади. Водночас демократію вважають способом здобуття та утримання влади, чим і послуговуються політики для того, щоб прийти до влади, незважаючи на моральну нестійкість і некомпетентність у державному управлінні.

Для демократизації суспільства необхідно зрозуміти механізми ефективної діяльності, щоб визначити соціальну сутність демократії. Завдяки знанню об'єктивних закономірностей у механізмах сучасної діяльності та розвитку українське суспільство зможе подолати негативні явища та стати на шлях антикризового, закономірно прогресуючого господарювання.

Причинами кризи та бідності в Україні є:

- структурне та кадрово-управлінське спотворення економіки, її дегуманізація і надмірна змілітаризованість системи господарювання;

- псевдознання на методологічно-концептуальному рівні;

- антидемократична політика.

Отже, через людський фактор суспільство переживало соціально-економічні негативи. За наявності необхідних для нормального розвитку ресурсів, у т. ч. науково-технічного потенціалу, скрутне становище України ниві можна пояснити системно-методологічною кризою у сфері державного управління. Процес національного державотворення в Україні розпочався, однак некомпетентні управлінці гальмують інтелектуальний розвиток суспільства.

Системна неефективність зумовлена не лише фаховою некомпетентністю управлінців, а також морально-правовим станом усього кадрового корпусу. Низька правосвідомість, моральна нестійкість й національна незінтегрованість - характерні риси держуправлінців.

Занепад інститутів суспільного саморегулювання та соціально-економічного поступу (науки, культури, права, етики і моралі), дефіцит науково-методологічної інформації є причинами соціально й економічно загальмованого стану України нині. Запобігти цьому можуть тільки влада і творча праця національно свідомого народу.