Розділ «Тема 3. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ»

Разом з тим уряд має у своєму розпорядженні різноманітні позабюджетні фонди, у тому числі й фонди соціального страхування, у яких нині концентрується вагома частина ВВП. Крім того, державна політика безпосередньо втілюється у життя на всіх рівнях державного управління (як центральним урядом, так і місцевими органами влади). У зв' язку з цим традиційно розрахований бюджетний дефіцит втратив свою повну інформативність: його визначення недостатньо як для характеристики функціонування державних фінансів, так і для аналізу впливу з боку податковобюджетної політики. Він дедалі більше служить лише потребам управління бюджетом як фінансовим фондом.

На практиці для оцінювання діяльності сектору державного управління і державного сектору в цілому розраховують не лише бюджетний дефіцит, а й інші підсумкові фінансові показники (рис. 3.4), які можуть бути охарактеризовані поняттям фіскальний (або фінансовий) дефіцит держави. Показники фіскального дефіциту розраховуються як перевищення державних видатків над державними доходами за певний період.

Дефіцит державного (федерального) бюджету

Дефіцит зведеного бюджету

Дефіцит сектору загального державного управління (який охоплює бюджетні та позабюджетні фонди і рахунки центрального уряду й місцевих органів влади)

Дефіцит сектору загального державного управління з урахуванням сальдо за операціями центрального банку

Дефіцит державного сектору (з урахуванням запозичень державних нефінансових і фінансових інституцій)

Рис. 3.4. Види фіскального (фінансового) дефіциту держави

МВФ у своєму прагненні наблизитися до принципів звітності, закладених у СНР ООН, розробив нову редакцію Положення СДФ, опубліковану в 2001 р. Нова концепція виділяє чотири показники фіскального дефіциту: валовий операційний баланс, чистий операційний баланс, чисті запозичення/чисте кредитування, політичний баланс МВФ1:

- чистий операційний баланс показує зміни чистої вартості уряду в результаті здійснених ним грошових операцій. Цей показник вважається таким, що відбиває здатність фіскальної політики забезпечити сталий розвиток;

- чисті запозичення/чисте кредитування - показник, який відображає потреби у запозиченнях і відповідає показникові дефіциту сектору державного управління, розрахованому відповідно до вимог законодавства ЄС на базі даних Європейської системи національних рахунків;

- політичний баланс являє собою аналог показника дефіциту/надлишку, розрахованого на касовій основі (див. Положення СДФ, 1986 р.), але визначеного на основі методу нарахувань.

Важливо, що інформаційною базою розрахунку дефіциту за методикою МВФ є дані бюджетного обліку та бюджетних рахунків.

3.5. Джерела фінансування бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит характеризує стан бюджету як фінансового фонду держави. З касової точки зору бюджет не може мати перевищення вихідних грошових потоків над вхідними. Тому, коли мова йде про бюджетний дефіцит (перевищення видатків над доходами), це означає, що таке негативне сальдо покривається з особливих джерел. У зв' язку з цим центральну роль при розгляді сутності бюджетного дефіциту відіграє розуміння того, що саме є бюджетними доходами і які фінансові ресурси не належать до них, а є способом фінансування дефіциту.

У практиці бюджетного планування та обліку існує чітке розмежування бюджетних доходів та інших фінансових ресурсів (надходжень) бюджету, а також бюджетних видатків й інших витрат бюджету. Економічним обґрунтуванням цього є:

1) критерій заборгованості,

2) критерій постійності.

Критерій заборгованості дає можливість розрізнити бюджетні операції, які є доходами, і ті, що фінансують дефіцит за таким принципом: якщо одержання бюджетом фінансових ресурсів супроводжується появою вимоги щодо їх повернення (це відбувається при кредитних відносинах), тоді вони не вважаються бюджетними доходами, а належать до джерел фінансування де-фіциту1. Отже, зі складу доходів бюджету виключається весь обсяг державних запозичень, хоча вони й формують бюджетні ресурси. Разом з тим погашення державних боргових зобов'язань потребує бюджетних витрат, але ці операції не належать до бюджетних видатків. Критерій заборгованості на практиці має провідне значення при визначенні джерел фінансування бюджетного дефіциту.

Критерій постійності передбачає, що доходами є саме ті надходження, які бюджет отримує на постійній основі і рішення про отримання яких перебуває в компетенції уряду. Отже, це обґрунтовує можливість виключення зі складу доходів дарунків, грантів, отриманих міжбюджетних трансфертів. Критерій постійності нині застосовується переважно з аналітичною метою.