Дванадцять екологічних проблем визначено Екологічною програмою для Європи як головні, п'ять із них — як пріоритетні, а саме: зміна клімату, руйнація стратосферного озону, втрата біорізноманіття, аварії з тяжкими екологічними наслідками, підкислення й збільшення концентрації тропосферного озону та інших фотохімічних оксидантів.
Згідно з Програмою рекомендується формувати екологічну політику, виходячи з принципів запобігання, "забруднювач платить", поділу відповідальності між суспільними групами, а також інтегрування екологічних складників у секторальні політики. Серед провідних інструментів, що пропонуються для досягнення цілей Програми, — технологічна кооперація в галузі розробки екологічно чистих виробничих та нових природоохоронних
технологій, інтегрований контроль забруднення та аварій, економічні інструменти, регулярні огляди реалізації екологічної політики, екологічне інформування та участь громадськості, міжнародні екологічні договори.
У зв'язку з екологічними програмами дій, що реалізуються в країнах Європейського союзу, було визнано необхідність координації зусиль усіх відповідних європейських інституцій в єдиному пан-європейському процесі, сприяння розвитку гармонізованої нормативної бази для створення умов досягнення збалансованого розвитку в Європі, посилення уваги до питань екологічного стану довкілля як одного зі складників європейської безпеки взагалі.
Екологічна політика в країнах Центральної та Східної Європи має свої особливості порівняно з країнами Європейського союзу. Очевидно, що однією з головних обставин їхньої діяльності є і ще довго триватиме перебування цих країн у стані переходу від планово-командної до ринкової економіки. Для таких країн було необхідно розробити спеціальну екологічну програму дій з урахуванням специфіки перехідного періоду, оскільки їхньою особливістю є те, що в найближчі 5—15 років вони, за деякими винятками,
потерпатимуть від гострої нестачі коштів для фінансування природоохоронних заходів. Тим часом екологічні проблеми країн ЦСЄ набули дуже серйозного характеру. Крім нестачі фінансових ресурсів проблемою є брак інституцій і спеціалістів, здатних розв'язувати природоохоронні завдання в умовах нових економічних відносин.
Для вирішення екологічних проблем регіону варто із самого початку визначити чіткі цілі й найефективніші шляхи їх досягнення. Таке завдання було поставлене ще на конференції в 1991 р. у Добржиші. Протягом наступних двох років за допомогою МБРР, ОЕСР та інших міжнародних організацій і країн-донорів було розроблено Програму дій з охорони навколишнього природного середовища для країн ЦСЄ, яку схвалила Конференція міністрів "Довкілля для Європи", що відбулася в Люцерні в 1993 р.
Програма містить базові положення й керівні принципи для визначення найпріоритетніших екологічних проблем і вказує шляхи вироблення та прийняття реалістичних, ефективних і економічно обгрунтованих рішень.
Розробники Програми прагнули, щоб вона була здатна слугувати основою для визначення національних пріоритетів у галузі охорони довкілля для кожної з країн, а також сприяти розвитку екологічного співробітництва між Сходом і Заходом.
Як першочергові визначено екологічні проблеми, пов'язані зі здоров'ям людей. У Програмі, однак, зауважено, що невідкладні заходи мають реалізовуватися в контексті тих можливостей, які склалися після розпаду старих режимів. Тому слід враховувати, шо в процесі структурної перебудови економіки можна і потрібно розв'язувати деякі питання охорони довкілля з найменшими затратами. Країнам ЦСЄ запропоновано нові моделі використання ресурсів навколишнього природного середовища, аби запобігти появі
нових проблем, пов'язаних із його забрудненням, вирішити існуючі проблеми та якомога швидше і дешевше ліквідувати наслідки забруднення в минулому.
У Програмі пропонується новий підхід до розв'язання питань охорони довкілля, що адекватний економічній ситуації, у якій перебувають країни ЦСЄ. На відміну від інших регіональних програм дій, у яких спочатку пропонуються цільові показники якості навколишнього природного середовища, а потім визначаються фінансові ресурси, необхідні для їх досягнення, у Програмі підкреслюється необхідність врахування позитивних взаємозв'язків між економічним розвитком та станом навколишнього природного середовища; пропонується прийняття політики, спрямованої на усунення першопричин, що призводять до погіршення екологічного стану довкілля, а не на боротьбу із симптомами його деградації; рекомендується спирання на показник ефективності витрат як основного критерію при розподілі фінансових ресурсів; визначається кілька нагальних проблем, що потребують термінового вирішення.
Головна мета Програми — забезпечити якомога ефективніше і з найменшими витратами вирішення невідкладних проблем охорони довкілля, з якими стикаються країни ЦСЄ.
Для досягнення цієї мети рекомендується робити наголос на впровадженні економічних механізмів екологічної політики, реалістичних екологічних стандартів та механізмів забезпечення їх дотримання, а також ретельно добирати й готувати інвестиційні проекти і формувати системи екологічного управління.
Провідна ідея, на якій грунтується Програма, полягає в тому, що економічні та структурні зміни в країнах ЦСЄ є необхідною умовою для більш ефективного використання природних ресурсів, стимулювання переходу до екологічно безпечних видів господарської діяльності й технологій та для одержання ресурсів, необхідних для фінансування
видатків на охорону навколишнього природного середовища.
Для розв'язання цього завдання потрібні найрізноманітніші програмні заходи і засоби; проте загальновизнано, що поетапне скорочення субсидій у галузі використання енергії, води та інших природних ресурсів є вирішальною передумовою для досягнення головних екологічних цілей. Водночас не можна недооцінювати значення соціальних, економічних і політичних бар'єрів, які перешкоджають ліквідації цих субсидій, особливо в країнах
із низьким доходом на душу населення.
Питанням першочергового значення також є збереження різноманіття видів флори та фауни і незмінених природних ландшафтів, які збереглися в цих країнах від часів колишньої тоталітарної системи.
Біологічне й ландшафтне різноманіття в країнах ЦСЄ в цілому збереглося краще, ніж у Західній Європі. Це пов'язано з надійним забезпеченням режимів природоохоронних територій, недостатністю інвестиційних ресурсів та політикою землекористування, що проводилася в умовах централізованого планування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічна політика, програми, стратегічні плани дій“ на сторінці 5. Приємного читання.
