У системі екологічного управління дії керівника управління показують здатність усвідомлювати потенціал інших людей та використовувати набуті ними навички і знання в контексті наперед визначених результатів.
Зацікавлення управлінням зросло настільки, що тільки в XX ст. проведено понад п'ять тисяч досліджень із цього предмета. Проте й сьогодні легше сказати, що не є управлінням, ніж навпаки. Наприклад, відомо, що найменше підтримуються теорії, які вивчають риси
керівництва. З погляду психології доведено, що приємний вигляд і, безсумніву, сильна особистість можуть допомогти індивідові блискуче розпочати управлінську кар'єру, і такий керівник може принести групі успіх, хоч іноді й нетривалий. Так само і в політиці. Компетентність керівника виявляється по закінченні контрольного періоду — "ста днів". Теорія, відома під складною назвою "ідеосинкретичний баланс", стверджує, що всім людям
властивий своєрідний еквівалент цих "ста днів".
Теорія ідеосинкретичного балансу діє так: ви своє початкове враження про нового керівника не висловлюєте до певного часу і спостерігаєте, чи він доведе, що здатний якісно виконувати роботу, а ті, хто його призначив, пересвідчаться, що він зазнає поразки і ваша думка про нього підтвердиться.
Усе визначає успіх чи поразка; функція ж керівника полягає в тому, щоб приносити своєму колективові успіх. З кожним новим успіхом довіра до керівника зростатиме, з кожною поразкою — зменшуватиметься. Якщо керівник не робитиме нічого, щоб уникнути ризику, довіра до нього зменшиться, а сам він залишиться ні з чим, хоч і буде ще якийсь час обіймати свою посаду.
Характеристиками успішних керівників, як правило, є такі:
· вони рано досягли успіху і стали помітними серед інших, рано показали високу енергійність;
· вони вміють планувати наперед, вони ще замолоду знали, чого хочуть, і створили гнучкі стратегії для досягнення своєї мети;
· вони завжди націлені на досягнення мети: ще зі школи вони звикли мати найвищий рейтинг, щоправда, коли вони стають іншими замість того, щоб бути першими, то відчувають себе вибитими з колії і сприймають це як поразку;
· вони відчувають політику і здатні використовувати динаміку групи;
· вони впевнені в собі;
· вони можуть вийти зі складної ситуації, використовують скоріше внутрішні, ніж зовнішні, критерії; тобто вони покладаються на власні судження, звертаючи увагу на думку інших тільки тоді, коли цього вимагає зовнішня політика.
З наведеного вище можна зробити висновок, що управління — це те, що керівник робить, а не те, яким він є. Тому й не дивно, що ті, хто застосовує мистецтво управління у своєму власному житті, швидше досягають успіху. Управління та творчість нероздільні. Творчість є умовою досягнення оптимального управління, а для цього керівник має бути:
· готовим вивчати і випробовувати на практиці все нове, а не бути в'язнем минулих стереотипів;
· впевненим у собі, коли це стосується поставленої мети, і не залежати від сторонніх впливів.
Щоб забезпечити раціональне управління, слід розподілити повноваження та відповідальність у кожній групі працівників. Для цього потрібні керівники, які:
· мають повне розуміння того, що відбувається;
· дають чіткі, зрозумілі накази своїм підлеглим;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основи діяльності керівника в системі екологічного управління“ на сторінці 1. Приємного читання.
