Екологія - (віл грец. oikos — оселя, середовище; logos — слово, вчення) — наука, яка вивчає взаємозв'язки і взаємовідносини н природі між усіма її живими (у тому числі — людини) і неживими компонентами для збереження людства і життя на планеті. Це "наука про спільний розвиток людини, людських спільнот у цілому і навколишнього середовища (з усіма іншими організмами), яка вивчає біотичні механізми регуляції і стабілізації навколишнього середовища, механізми, які забезпечують стійкість життя" (Екологічний енциклопедичний словник. М.: "Ноосфера*. 1999).* Сьогодні все частіше екологія класифікується як система наукових знань та практичних дій щодо гармонізації життєдіяльності суспільства на основі єдності об'єктивних законів співіснування суспільства та природи.
Біота - (від rpeц. biotе — життя) — сукупність рослин і тварин на певній території, що склалася історично; система живих організмів, система життя на Землі.
Механізм біотичного регулювання — науково аргументовані регулятивні принципи підтримки життєдіяльності навколишнього середовища. спрямовані на збереження природної біоти Землі, стабілізацію довкілля, дотримання значень усіх параметрів Його екологічної рівноваги.
Система - (від грец. systema — ціле, складене з частин; сполука) — сукупність елементів, що перебувають у тісних відносинах і зв'язках між собою, утворюючи певну цілісність, єдність.
Гармонія - (від rpeu. harmonia — зв'язок, упорядкованість, співмірність) — струнка узгодженість частин органічного цілого. Гармонізація — процес упорядкування частин, подолання розладу між ними, приведення до співрозмірності.
Ноосфера -(від грец. noos — розум,sphaira — куля) — соціоприродна система, у якій мають бути забезпечені пріоритети розумного співіснування суспільства і природи, інтелектуально-інформаційних стичних цінностей, екогуманізму, а також реалізовані світоглядні принципи гармонії людини, суспільства і природи, їх безпечний і довготривалий спільний розвиток на основі екологічної освіти і духовного збагачення.
Ноосферогенез — процес формування ноосферного стану шляхом безперервних системних трансформацій усіх сфер життєдіяльності людини, суспільства, держави. Характерною рисою ноосферогенезу є надання переваги культурним і екологічним перетворенням, порівняно з технологічними й економічними, з подальшим напрацюванням нових екогуманістичних цінностей.
Коеволюція — паралельна, проте тісно поєднана еволюція суспільства і природи (термін вважається невдалим через незіставні темпи еволюції техносфери і біосфери; нині замінений терміном "співіснування").
Продуценти — автотрофні організми (переважно земні рослини), що утворюють первинну продукцію органічних речовин.
Господарська ємність біосфери — це гранично допустимий антропогенний вплив на біосферу (екосистему), перевищення якого переводить її в збуджений стан і з часом викликає в ній незворотні деградаційні процеси.
Збалансований розвиток — найбільш адекватний синонім поняття "Sustainable development", який перекладають як "сталий", "стійкий", "усталений", "стабільний" розвиток тощо. Це розвиток суспільства, держави, що грунтується на системі балансів їх соціально-економічних потреб і можливостей природи задовольняти ці потреби без завдання їй шкоди і зі збереженням екологічної рівноваги. Стратегічна мета збалансованого розвитку полягає в досягненні сталості суспільства з оптимальною якістю життя як для сучасного, так і для прийдешніх поколінь.
Екологічна парадигма (від грец. paradеigma — приклад, взірець) — домінуючий спосіб екологічного мислення; зразкова модель, прийнята як екологічно зорієнтований взірець вирішення проблем розвитку суспільства, який набув певної завершеності і відносно узгодженої системи поглядів на навколишні явища й речі. Відповідно до екологічної парадигми, екосистема, екосистемний підхід є домінантами сучасної екології і збалансованого розвитку.
Екологізація — процес проникнення ідей, знань, законів екології, екологічного мислення в інші сфери науки, виробництва, в життєдіяльність суспільства, держави.
Екологічна система (екосистема) — будь-яка спільнота живих істот і середовища їх існування, об'єднана в одне функціональне ціле обміном речовини, енергії та інформації. За розміром виділяють мікроекосистеми (окремі невеликі об'єкти — гнилий пень, живий організм), мезоекосистеми (ліс, озеро, болото, сад) і макроекосистеми (океани, континенти). Глобальною (єдиною) екосистемою є біосфера. Синонім екосистеми — біогеоценоз.
Екологічна рівновага — збереження або підтримка природної (екологічної), точніше — природно-антропогенної, системи в якісно визначеному стані протягом часу, характерного для цієї системи (еволюційний період, геологічний період тощо).
Екологічна ємність території — узагальнена характеристика, що кількісно відповідає максимальному техногенному навантаженню, яке може витримувати впродовж тривалого періоду сукупність реципієнтів та екологічних систем території без порушення їхніх структурних і функціональних властивостей.
Екологічна політика — система екологічних концепцій, принципів, підходів, пріоритетів і напрямів діяльності, що документально оформлена та офіційно задекларована (затверджена) і яка визначає взаємовідносини суспільства, держави з навколишнім природним середовищем. Кожна система виробництва, господарювання повинна мати свою задекларовану екологічну політику, яка має узгоджуватись із національною екологічною політикою. Через екологічну політику підприємства, корпорації, держави демонструється схильність керівництва до екологічних пріоритетів.
Екологічне управління — системна складова загальної системи управління, що має за мету здійснення екологічної політики й досягнення екологічних цілей і яка містить організаційну структуру, діяльність із планування, функціональні обов'язки, відповідальність, методології і методи, процедури та ресурси, а також професійно підготовлені кадри. Екологічне управління є процесом підготовки, прийняття й реалізації рішень, спрямованих на досягнення екологічних цілей із використанням різних спеціальних і загальносистемних, адміністративних і економічних методів та механізмів.
Екологічний менеджмент — це ринково зорієнтована складова загальної системи управління підприємством, корпорацією, що має за мсту досягнення екологічної вигоди або прибутку із застосуванням ринкових механізмів. Екологічний менеджмент може розглядатися як складова загальної системи екологічного управління, що гармонізує її функціонування в загальній системі управління і яка спрямована на екологізанію загальних функцій управління.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні терміни та визначення“ на сторінці 1. Приємного читання.
