Екологічний аудит як спеціальна функція системи екологічного управління спрямований на підвищення її ефективності шляхом оцінки характеристик функціонування системи, процедур екологічного моніторингу, визначення ступеня відповідності характеристик забруднення навколишнього середовища нормативним вимогам тощо.
Залежно від об'єкта аудиту визначається його тип, зміст потрібної інформації, досвід і кількість фахівців, які залучаються. Об'єктом екологічного аудиту може бути ступінь відповідності функціональної діяльності підприємства нормативно-правовим актам у галузі
охорони навколишнього середовища.
Екологічний аудит може виконуватись на замовлення органів нагляду, владних структур як контрольна процедура або як дія у відповідь на запит, що надійшов, наприклад, від громадських організацій. Такий аудит може проводитись і власником підприємства як звичайний елемент екологічного управління для оцінки можливих витрат під час екологічного страхування.
Під час аудиту системи екологічного моніторингу здійснюється аналіз накопичених статистичних даних моніторингу з визначенням потрібної точності вимірів і відповідності проведених вимірів очікуваним характеристикам. При цьому розглядається: які параметри навколишнього середовища необхідно контролювати і чому; як регулярно слід проводити вимірювання; які використовуються методи, засоби вимірювань, контрольні зразки; як здійснюється добір зразків для аналізу; як обробляються дані вимірів тощо.
Прогнозні оцінки впливу на навколишнє природне середовище здійснюються в межах аудиту для зіставлення з фактичними впливами в процесі реалізації якого-небудь проекту. Параметри порівняння можуть стосуватися природного середовища (викиди в атмосферу, склад і кількість твердих відходів, рівень забруднення підземних вод, рівень радіації тощо), біологічної системи (структура біоспільнот, розміри популяцій, наявність хвороб тощо), людського співтовариства (існуюча інфраструктура, захворюваність населення, стан пам'яток тощо).
Аудит рівня екологічних ризиків передбачає складання переліку потенційно небезпечних об'єктів (технологічні процеси, устаткування, сировина, матеріали), відмова або порушення технології роботи з якими може призвести до негативних впливів на навколишнє середовище, на аналіз чинників, що можуть бути причиною аварій, катастроф.
Об'єктом аудиту можуть бути і фінансові ризики, пов'язані з відповідальністю за порушення допустимих рівнів впливу на навколишнє середовище. При цьому розглядаються встановлені штрафні санкції за екологічні порушення, величина витрат на очищення викидів, рекультивацію земель, можливі компенсаційні виплати за порушення громадських прав тощо.
Під час екологічного аудиту продукції перевіряється, наскільки вироблювана продукція, сировина, матеріали, пакування, тара відповідають вимогам споживачів щодо екологічної чистоти. Якщо такої відповідності немає, то з'ясовують, які зміни мають проводитися в промисловій технології, сировині, комплектуючих, виборі постачальників, щоб виконати задекларовані характеристики щодо екологічної чистоти.
Екологічний аудит грунтується на цілях, визначених замовником. План аудиту, що розробляється керівником групи аудиту під час консультацій із замовником, доводиться до відома того, хто перевіряє, ще до початку проведення аудиту.
Об'єктивність аудиту, його висновків забезпечується незалежністю аудиторів від підприємства, що перевіряється, відсутністю в них безпосередніх фінансових інтересів до діяльності підприємства, їхньою особистою об'єктивністю, неупередженістю й компетентністю.
Аудитори не повинні розкривати інформацію чи документи, отримані в процесі аудиту, будь-якій третій стороні, не одержавши дозволу підприємства, що перевірялося, чи замовника.
Екологічний аудит слід проводити відповідно до основних принципів, критеріїв і спеціальних документів, розроблених для нього. Аудитори повинні зібрати, проаналізувати й задокументувати інформацію, якою послуговуються під час оцінки відповідності об'єкта критеріям аудиту. Процес екологічного аудиту (рис. 4.5) має проходити так, щоб замовник
і аудитори досягли необхідного рівня згоди в точності трактувань і висновків за результатами аудиту. Аудитор повинен розглядати обмеження, пов'язані з даними, одержуваними в процесі аудиту, оцінювати ступінь невизначеності трактувань і висновків та враховувати ці чинники під час планування й проведення аудиту.
Аудит системи екологічного управління є одним із різновидів екологічного аудиту. Процедури аудиту системи екологічного управління визначені міжнародними стандартами ISO 14010 та ISO 14011 (відповідно ДСТУ 14010-97 та ДСТУ 14011-97).
Як уже зазначалося, аудит систем екологічного управління повинен грунтуватися на цілях, поставлених замовником. План досягнення цілей визначається провідним аудитором під час консультацій із замовником. До плану включають зміст і об'єкт аудиту. Цілі та план аудиту потрібно повідомляти підприємству, яке перевіряється, ще до початку аудиту.
Екологічний аудит має проводитися відповідно до методик, розроблених для конкретного виду аудиту, й Корпоративної програми екологічного аудиту.
До основних аспектів екологічного аудиту належать такі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АУДИТ СИСТЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
