Розділ 7. Екологічний аудит

Очевидно, що біосфера і екосфера повинні розглядатися як "операційний простір" (у частині, доступній для дослідження, вивчення і практичного освоєння) і як об'єкти екологічних правовідносин (при вирішенні питань їхньої охорони, раціонального використання і ін.).

Екологічна сфера розглядається:

а) як "операційний простір", де здійснюється:

o техногенна діяльність найбільш потенційно небезпечна для природних об'єктів і населення, взаємодія суспільства і природи у формі природокористування;

o комплекс першочергових заходів для попередження (нейтралізації) загроз природним об'єктам, навколишньому середовищу в цілому і здоров'ю населення, що виникають з боку підприємств, організацій, установ, які підлягають екоаудиту (взаємодія суспільства і природи у формі охорони навколишнього природного середовища);

o діяльність по попередженню (нейтралізації) загрози населенню, суспільству і державі з боку забруднених природних об'єктів, включаючи комплекс заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (взаємодія суспільства і природи у формі забезпечення екологічної безпеки);

o діяльність по відновленню порушених властивостей природних об'єктів до рівня стандартів якості навколишньої природного середовища (як комплекс заходів для охорони навколишнього середовища і захід для захисту населення і територій);

б) як правовий простір, де реалізуються визначені екологічні правовідносини (враховуючи екологічний аудит).

Учасники діяльності в екологічній сфері: промислово-господарські підприємства, що реалізують технологічні і технічні функції (наприклад, промислові, господарські, оборонні, військові об'єкти).

Суб'єкти правовідносин в екологічній сфері: органи влади; суб'єкти господарської діяльності, що характеризуються визначеною правосуб'єктністю, фінансові посередники, фінансово-промислові структури, громадяни і їхні об'єднання.

Необхідність екологічного аудиту обумовлена постійною присутністю небезпеки при здійсненні діяльності господарсько-промисловими об'єктами.

Небезпека - ситуація, здатна у визначених умовах привести до виникнення факторів, під впливом яких можуть наступити несприятливі події і процеси (природні катастрофи, аварії, економічні чи соціальні кризи і ін.), тобто відбутися негативний вплив па природні об'єкти і населення.

Джерела техногенної небезпеки - види діяльності (промислова, оборонна, космічна і ін.) в екологічній сфері, здатні привести до виникнення факторів небезпеки.

Джерела екологічної небезпеки - це природні об'єкти зі зміненими фізико-хімічними характеристиками і властивостями (внаслідок природних явищ, стихійних лих, техногенних аварій і катастроф), здатні привести до виникнення факторів небезпеки.

Як небезпечний екологічний фактор можна розглядати недостатність (дефіцит) природних ресурсів для підтримки необхідних умов життя і діяльності, що виникає внаслідок руйнування, забруднення, виснаження природних об'єктів при здійсненні техногенної діяльності.

Істотними є взаємозалежні і комплексні впливи різних факторів, що викликають синергетичні і кумулятивні ефекти. Наприклад, аварія на промисловому підприємстві може привести до прямої дії вражаючих факторів на населення. Однак ця ж техногенна аварія може змінити фізико-хімічні характеристики природного об'єкта. Результатом буде виникнення самостійного джерела екологічної небезпеки.

Виникнення джерел екологічної небезпеки внаслідок взаємодії і взаємозв'язку різного виду факторів в екологічній сфері привело до розширення кола суб'єктів правовідносин в екологічній сфері і поява спеціального особливого виду правовідносин, що надобувають в екологічній сфері усе більш комплексний характер. Ця обставина має важливе значення при визначенні змісту екологічного аудита підприємств, організацій, установ.

Екологічний аудит традиційно трактується як незалежна оцінка відповідності діяльності підприємства, що підлягає аудиту, екологічним вимогам з метою недопущення негативного впливу техногенної діяльності на навколишнє середовище (природні об'єкти) і населення.

У спеціальній літературі з екологічного аудиту не розглядається проблема оцінки відповідності діяльності підприємства вимогам законодавства про його власний захист від забруднених природних об'єктів.

Екологічний аудит має чітко виражену природоохоронну спрямованість, але не обов'язковою є зацікавленість власників (керівництва) підприємства, що підлягає екоаудиту, в оцінці відповідності його діяльності установленим вимогам щодо забезпечення не тільки техногенної, але й екологічної безпеки підприємства.