Розділ 7. Екологічний аудит

o наявність процедур, що забезпечують всесторонній, чіткий виклад результатів екологічного аудиту у висновку;

o наявність процедур, що гарантують якість екологічного аудиту і конфіденційність інформації;

o презумпція потенційної екологічної небезпеки господарської й іншої діяльності;

o відповідальність аудитора.

Розрізняють добровільний (voluntary) і обов'язковий (mandatory) екоа-удит. Так, екологічна оцінка нерухомого майна при придбанні чи передачі власності виділилася в окремий вид аудиту, встановлений практично для всіх угод. У багатьох американських штатах введений обов'язковий екоау-дит у випадку купівлі-продажу нерухомості, зокрема земельних ділянок. У залежності від того, хто проводить аудит - група аудиторів з числа працівників підприємства чи незалежна команда аудиторів - відповідно розрізняють внутрішній і зовнішній екологічний аудит.

Види екоаудиту виділятися також у залежності від географічного охоплення і функціональності задач. Кожна компанія може розробляти свої типи аудиту, виходячи з потреб, розмірів і розміщення окремих підприємств.

Ініціативна {добровільна) аудиторська перевірка проводиться винятково за рішенням самого економічного суб'єкта з питань, що цікавлять даний суб'єкт. Глибина аудиторської перевірки, висновки аудитора не повинні залежати від того, є аудит ініціативним чи обов'язковим.

Організація аудиторських перевірок, як інструмента загального управління діяльністю підприємства (об'єкта), різна. Так, у деяких компаніях групи національного екологічного аудиту функціонують незалежно від лінійних підрозділів і підпорядковується безпосередньо керівництву компанії. Незалежність груп від всіх інших оперативних підрозділів забезпечується особливими заходами. Така група веде систему перевірок виконання екологічних вимог, базу даних, що охоплює всі контракти, норми і ін., що може в тій чи іншій конкретній ситуації допомогти у виборі правильного рішення; аналізує використовувані в підрозділах методи управління й аудиту і встановлює їх відповідність міжнародним стандартам.

Екологічний аудит підприємств у інших компаніях в основному ведеться їх персоналом у різних підрозділах. Однак на деяких об'єктах можуть залучатись і зовнішні аудитори. Внутрішні екологічні доповіді представляються Раді директорів у випадках, коли на виробництві відбуваються певні технологічні зміни. При відсутності останніх Рада одержує тільки річні звіти.

Наприклад, на підприємствах концерну "Вольво" екологічні аудитори є співробітниками компанії, що працюють під керівництвом екологічного аудитора групи. Аудитори мають необмежений доступ до всієї бухгалтерської й іншої звітності, що не дозволяє використовувати для цих цілей зовнішніх консультантів. Проте внутрішній аудит завжди проводиться фахівцями, що не працюють у даному підрозділі. Зовнішні аудитори залучаються "Вольво" вкрай рідко, коли вимагаються особливі правові знання.

Під час проведення аудиту основна увага приділяється:

а) дотриманню діючого національного екологічного законодавства,

б) дотриманню можливого майбутнього екологічного законодавства,

в) перетворенню цілей екологічної політики "Вольво" у плани заходів і конкретні заходи в компанії.

Екологічний аудит проводиться раптово, щоб одержати об'єктивне уявлення щодо дотримання поставлених вимог. Екологічному аудиту (у порівнянні з традиційним фінансовим аудитом) у більшій мірі властивий аналітичний характер. Він не дає відповідей на питання, яким чином компанія може удосконалити свою екологічну програму. Аудитори лише вказують на виявлені екологічні недоліки, тоді як уживання необхідних заходів - обов'язок керівництва компанії.

Останнім часом у багатьох країнах стали дуже актуальними проблеми бухгалтерського обліку і звітності про природоохоронну діяльність. У США, Канаді, Австралії, Великобританії опубліковані проекти відповідних постанов і вказівок. Відповідні рекомендації розробляють ООН і ЄС. У 1994 р. у рамках програми з охорони навколишнього середовища опублікована доповідь ООН "Звітність компанії про природоохоронну діяльність".

Суб'єкти діяльності та об'єкти дослідження в ході екологічного аудиту

Екологічний аудит як вид діяльності здійснюється в екологічній сфері діяльності суспільства і держави. Сфера взаємодії суспільства і природи - це особлива сфера суспільних відносин. При цьому терміни "область", "сфера", "частина" застосовуються для позначення групи специфічних (екологічних) правовідносин. У нормативних правових актах традиційно застосовуються терміни "сфера забезпечення екологічної безпеки", "область охорони навколишнього середовища", "земельний, водний і ін. простір".

Поняття "навколишнє середовище" і "природне середовище" не збігаються через включення в перше соціального середовища і виключення з поняття "природне середовище" частини біосфери, докорінно перетвореної людиною в об'єкти господарської діяльності (будинки, дороги, механізми, орні й інші господарські угіддя, промислові відвали і ін.), тобто в техносферу.

Соціальна сфера - це культурно-психологічний (інформаційний, політичний, правовий) клімат, навмисно і (чи) ненавмисно, свідомо і (чи) несвідомо створюваний для особистості, соціальних груп і людства в цілому, що складається з впливу людей як соціально-біологічних істот один на одного в колективах безпосередньо і за допомогою винайдених ними засобів матеріального, енергетичного, інформаційного, правового впливу.