Розділ 4. Екологізація економіки

Вивчивши дану тему, Ви повинні знати:

o науково-технічний та інформаційний прогрес і економіка природокористування;

o госпрозрахунковий механізм раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища;

o еколого-економічна система;

o технобіогеохімічний колообіг;

o технобіогеоценоз;

o економічна та соціальна ефективність здійснення природозахисних заходів;

o методологічні принципи сучасної ресурсології;

o екологічні нормативи співвідношення виробничих і природних потенціалів;

o санітарно-гігієнічні нормативи стану навколишнього середовища.

4.1. Науково-технічний та інформаційний прогрес і економіка природокористування

4.2. Госпрозрахунковий механізм раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища

Еколого-економічні системи

Найбільш повно вимоги екорозвитку і підпорядкування економіки принципу збалансованого природокористування можуть бути реалізовані в межах такого природногосподарського комплексу, який утворює рівноважну еколого-економічну систему (ЕЕС). Це поняття широко використовується в сучасній економічній і екологічній літературі разом з близькими за значенням поняттями "природно-економічна система" і "біо-економічна система". Академік М. Я Лемешев в 1976 р. визначив еколого-економічну систему як інтеграцію економіки і природи, що є взаємозв'язаним і взаємо-обумовленим функціонуванням суспільного виробництва і протіканням природних процесів в біосфері.

Таке визначення ЕЕС припускає глобальний або, щонайменше, національний рівень. В даний час існує два рівні інтерпретації цього поняття - глобальний і територіальний. Згідно першого ЕЕС трактуєтся як тип екологічно орієнтованої соціально-економічної формації. Саме в цьому значенні на закритті конференції в Ріо де Жанейро М. Стронг говорив про необхідність переходу людства від економічної системи до еколого-економічної системи. Але в глобальному значенні організація ЕЕС - це віддалена і досить абстрактна перспектива.

Для практичної реалізації принципу збалансованого природокористування важливо мати уявлення про ЕЕС на територіальному рівні - в окремих регіонах і промислових комплексах. У такому трактуванні еколого-економічна система - це обмежена певною територією частина техносфе-ри, в якій природні, соціальні і виробничі структури та процеси пов'язані взаємопідтримуючими потоками речовини, енергії і інформації.

Реальні ЕЕС ніхто ніколи навмисно не створював. Вони виникали самі собою в тих випадках, коли господарська активність людини на певній території базувалася на використовуванні місцевих відновлюваних природних ресурсів, але не перевищувала їх здатності до регенерації. Найчастіше це були слабо технізовані агроценози. Індустріальний розвиток, зумовлений науково-технічною революцією, ніколи не ставив собі за мету створення збалансованих ЕЕС. Механізми екологічної регламентації господарської діяльності, що активно розробляються останніми роками, такі, як оцінка передбачуваних дій на навколишнє середовище, ліцензування, екологічна експертиза програм і проектів, самі по собі не в змозі забезпечити практичну реалізацію вимог збалансованості. Але це не означає, що такі системи неможливі.

Економічна система є організованою сукупністю продуктивних сил, яка перетворює вхідні матеріально-енергетичні потоки природних і виробничих ресурсів у вихідні потоки предметів споживання і відходів виробництва. Частина матеріальних елементів екологічної системи, у тому числі і елементів природного середовища, використовується як ресурс економічної системи.

Потоки речовини в ЕЕС показано на рис.4.1. Загальний вхід виробництва - сума виробничих матеріальних ресурсів Rр - складається з ресурсів, що імпортуються в дану систему (до них віднесені і невідновлювані місцеві ресурси), і з відновлюваних місцевих ресурсів, до останніх відноситься частина біопродукції екологічної підсистеми, включаючи продукцію агроценозів і саму людину - і як ресурс, і як суб'єкт виробництва та споживання. Отже,