Розділ 7. Екологічний аудит

Організація - суб'єкт діяльності в ході екологічного аудиту відповідно до вітчизняних стандартів - це компанія, корпорація, фірма, підприємство, орган влади чи інша установа, їхні підрозділи чи їхні об'єднання, із правами юридичної особи чи без них, суспільні чи приватні, або з іншими формами власності, що виконують самостійні функції і мають адміністрацію.

Під час розгляду природного об'єкта в цілому чи його частини як об'єкта екологічних правовідносин, і об'єкта, на який негативно впливає підприємство, повинні дотримуватися наступні умови:

o об'єкт чи частина об'єкту, виділені з необхідною точністю, установлені їх межі, площа (обсяг), здійснена його топогеодезична прив'язка на місцевості;

o виявлено характерні ознаки його природного режиму (сезонні зміни обсягу, площі і ін.);

o взяті до уваги його зв'язки з іншими компонентами екологічних систем, процесами обміну речовини й енергії;

o установлений його юридичний статус і проведена його державна реєстрація.

У результаті юридичного закріплення зазначених істотних ознак об'єктами екологічних (цивільно-правових і ін.) правовідносин стають:

o водні об'єкти (і їх частини);

o об'єкти тваринного світу;

o ділянки: земельні, лісового фонду; лісів, що не входять у лісовий фонд; надр, континентального шельфу, внутрішніх морських вод, територіального моря.

Зазначеними істотними ознаками повною мірою не можуть характеризуватися атмосферне повітря, генетичний фонд, озоновий шар атмосфери, мікроорганізми, хоча вони і проголошені об'єктами охорони навколишнього природного середовища (Закон "Про охорону навколишнього природного середовища").

Об'єкт екоаудита - це організація, що підлягає аудиту. Введення загального визначення природного об'єкта відповідає змісту об'єктів екологічних правовідносин.

Термін "навколишнє природне середовище в цілому" практично важко використовувати для його позначення як об'єкта екологічних правовідносин. Навіть у випадку перевищення гранично припустимих рівнів впливу на навколишнє природне середовище мова йде не про навколишнє природне середовище в цілому, а про зміну його окремої властивості, якості, характеристики (наприклад, оптичних властивостей атмосферного повітря, рівня шумів, радіаційного фону і ін.), або сукупності якихось показників, характеристик, локалізованих у просторі і часі.

Активне "вторгнення" в екологічні системи і природні комплекси об'єктів, що здійснюють антропогенну діяльність, приводить до послідовного переходу природного об'єкта від природного стану до модифікованого і трансформованого, в якому природний об'єкт не може нормально функціонувати без підтримки людини. У цьому випадку принципово новим об'єктом в екологічній сфері стає "екологічна система антропогенного походження" Така "еколого-економічна система" може розглядатися як самостійний об'єкт екологічних правовідносин.

В екології загальновизнаними поняттями є "біосфера" і "екосфера Землі".

Біосфера - середовище існування людини; оболонка Землі, склад, структура й енергетика якої визначаються сукупною діяльністю живих організмів - складається з:

o природних угруповань, що самовідновлюються, підтримуючи екологічний баланс на планеті й у її регіонах, і забезпечуючих існування людства як генетично обумовленої соціально-біологічної істоти;

o природно-антропогенних утворень типу сільськогосподарських полів, інших культурних ландшафтів, що не характеризуються властивістю тривалої самопідтримки;

o чисто антропогенних конструкцій населених місць і промислово-господарських об'єктів, що не характеризуються стійкістю і швидко руйнуються без підтримки людини.

Екосфера Землі як космічного тіла дуже істотна і визначальна для життя на ній (і одночасно залежна від цього життя), є зовнішньою для біосфери як просторово, так і функціонально. Екосферу Землі визначають властивості планети і зовнішні космічні впливи, насамперед, з боку Сонця.