Розділ 1. Екологія як наукова і навчальна дисципліна. Предмет і завдання дисципліни

Вивчивши дану тему, Ви повинні знати:

o Започаткування науки "Екологія"

o В.І. Вернадський і розвиток екології

o Екологія - наука інтегральна

o Основні декларативні положення екології

o Задачі екології

Вперше термін "екологія " був запропонований німецьким біологом Геккелем Е. в 1866 р. У дослівному перекладі oikos - дім. Традиційно екологія вивчає умови існування живих організмів, їхній взаємозв'язок та їх взаємодію з довкіллям.

В наш час екологія стала наукою про структуру та функції природи в цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті, наукою про взаємозв'язки всього живого між собою та з довкіллям.

Американський вчений Одум Ю. один із перших почав розглядати екологію не як вузьку біологічну дисципліну, а як міждисциплінарну науку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи в природі та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала нових методів, та стала актуальною для вирішення соціальних й економічних проблем людства.

Особливе місце в історії екології посідають відкриття Вернадського, автора вчення про біосферу. Він довів наявність широкомасштабного впливу живих організмів на абіотичне середовище. В той період, коли наукова громадськість вже була підготовлена до цілісного бачення природи, Вернадський своєчасно запропонував вчення про біосферу, як одну з оболонок Землі, що визначається присутністю живої речовини; ввів у вивчення біосфери кількісний підхід, що дозволило об'єктивно оцінити масштаби біогеохімічного кругообігу речовин. Вчення Вернадського про ноосферу додатково узагальнило численні дані про нерозривність зв'язку людини з природним середовищем. Сфера дії екології припиняється там, де закінчується біологічна форма руху матерії.

Сучасна екологія, по суті, розчленована на 4 взаємопов'язані, але в певній мірі самостійні розділи, що логічно витікають один з одного:

o факторіальна екологія (аутекологія) вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми;

o демекологія вивчає популяції та їх взаємозв'язок між собою і довкіллям;

o синекологія розглядає закономірності співіснування організмів, їх угруповань у зв'язку одне з одним й умовами існування;

o соціальна екологія вивчає взаємодію людини і біосфери та місце людського суспільства у природі.

Взагалі різні наукові напрямки екологічної школи по різному підходять до поділу екології на окремі блоки. За Білявським і Падуном в екології існує 5 основних блоків: біоекологія, геоекологія, технолекологія, соціо-екологія, космічна екологія. Реймерс М. вважав, що до складу сучасної екології входить 39 основних розділів, а сама вона пов'язана 70 великими науковими дисциплінами.

Наведена на рис. 1.1 схема демонструє лише найголовніші з існуючих напрямків розвитку екології як науки.

Становлення екології як синтетичної науки є наслідком науково-технічного прогресу та якісної зміни місця людини в природі.

На зорі розвитку людства його вплив на природне середовище мав локальний характер. Тільки в XX ст. людина отримала можливість активно впливати на довкілля та користуватись раніше недоступними для неї ресурсами. З'явилась ідея: людина - хазяїн природи, а природа - невичерпне джерело її ресурсів. Цьому спонукали обставини: