Розділ «ТЕМА 9. ОБЛІК ПРАЦІ, ЇЇ ОПЛАТИ ТА СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ»

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основним організаційно-правовим інститутом обґрунтування диференціації заробітної плати працівників різних суб'єктів господарювання є тарифна система, основні елементи якої такі: тарифні сітки; тарифно-кваліфікаційні довідники; тарифні ставки; схеми посадових окладів (рис. 9.2).

Тарифні сітка та ставки встановлюють відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Це перелік тарифних розрядів, відповідних тарифних коефіцієнтів та ставок. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Коефіцієнти наступних розрядів характеризують ступінь складності праці робітників.

Тарифна ставка визначається відповідно до встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, тобто таким, нижче якого вже не можна платити працівникові за виконану норму робочого часу. Тарифна ставка не включає жодних доплат, які можуть надаватись понад встановлену ставку.

Тарифні ставки інших розрядів визначаються множення тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.

Система посадових окладів передбачає тарифне регулювання заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців. Система посадових окладів доповнюється системою показників і характеристик для віднесення працівників до певної групи по оплаті праці та містить перелік посад усіх найменувань і розмірів місячних окладів щодо кожної посади.

Під системою оплати праці слід розуміти чинний на підприємстві організаційно-економічний механізм взаємозв'язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці і міру її оплати відповідно до фактично досягнутих результатів праці, тарифних умов оплати праці та погодженою між працівником і роботодавцем ціною послуг робочої сили.

Рис. 9.2. Основні характеристики оплати праці

Системи оплати праці класифікуються за наступними ознаками:

1) з огляду комплексності впливу на матеріальні мотиви працівників:

o прості (розмір заробітку визначають два показники, один з яких характеризує міру праці). Так, за простої почасової системи оплати праці розмір заробітку працівника залежить від кількості відпрацьованого часу та встановленої тарифної ставки. За простої відрядної системи заробіток працівника формують показники кількості виготовленої продукції та відрядні розцінки за одиницю;

o складні (розмір заробітку визначають три і більше показників: два є основними, інші - додатковими). Кількість додаткових показників залежить від кількості "вузьких" місць на виробництві, наявних резервів збільшення виробництва та реальних можливостей працівників впливати на використання цих резервів;

2) за характером зміни параметрів заробітної плати залежно від виконання норм виробітку та інших умов оплати праці визначають:

o прямі (пропорційні);

o прогресивні;

o регресивні;

3) залежно від спрямування мотиваційного впливу розрізняють:

o індивідуальні: облік міри і результатів праці кожного працівника;

o колективні: облік міри та результатів колективної праці. Форми та системи оплати праці наведено на рис. 9.3.