РОЗДІЛ 9. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК ТА ІНШІ ПІДСУМКОВІ ДОКУМЕНТИ

Складання висновку щодо узагальнення фінансових звітів необхідно скласти коли аудитор перевіряє узагальнені фінансові звіти.

Такі звіти необхідні для інформування груп користувачів, зацікавлених лише в основній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання й результати його діяльності.

Узагальнені фінансові звіти не містять усієї інформації, тому такі формулювання як "справедливо і достовірно" відображають або "подають достовірно в усіх суттєвих аспектах" аудитором при висловленні думки не використовуються.

Друга група включає висновки: безумовно-позитивний, умовно-позитивний, відмову від висловлення думки, негативний.

Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають інформацію відповідно до визначення концептуальної основи фінансової звітності.

Безумовно-позитивна думка вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначенні та розкритті у фінансових звітах.

Умовно-позитивний висновок складається коли існує фундаментальна незгода, тобто коли аудитор дійде висновку про неможливість висловлення безумовно-позитивної думки або порушення не настільки суттєве, щоб висловити негативну думку. Умовно-позитивну думку слід висловлювати так: "за винятком" впливу питання, якого стосується модифікація.

Відмову від висловлення думки слід висловити тоді, коли обмеження обсягу настільки суттєве і всеохопне, що аудитор не в змозі одержати достатні відповідні аудиторські свідчення, а, отже, висловити думку щодо фінансових звітів.

Негативну думку слід висловлювати лише тоді, коли вплив на фінансові звіти будь-якої незгоди з управлінським персоналом є настільки суттєвим та всеохопним, що (на думку аудитора) не достатньо модифікувати висновок, щоб розкрити неповний характер фінансових звітів.

9.9. Відмова від аудиторського висновку

Відмова від аудиторського висновку наступає при обмеженні обсягу роботи аудитора, коли він не може одержати достатні аудиторські свідчення, а отже, висловити думку щодо фінансових звітів. Обмеження обсягу роботи аудитора можуть бути управлінським персоналом замовника, коли аудитор, на його думку, не виконуватиме необхідну процедуру. Аудитор державного сектору не повинен погоджуватися на обмежене завдання з аудиту, якщо обмеження порушує встановлену законодавством відповідальність аудитора.

Обмеженнями обсягу аудиту можуть бути:

o замовлені обставинами (наприклад, нема змоги аудитору спостерігати за інвентаризацією наявних запасів);

o коли на думку аудитора, облікові записи суб'єкта господарювання є неправильними;

o коли аудитор не може проводити аудиторські процедури, які він вважає за потрібні.

В умовах обставин обмеження аудитор намагається виконати обгрунтовані альтернативні процедури, щоб одержати достатні відповідні аудиторські свідчення, які підтвердять безумовно-позитивну думку. При існуванні обмеження обсягу роботи аудитора, в аудиторському висновку слід описати обмеження та зазначити можливі коригування фінансових звітів, які могли б виявитися необхідними за відсутності обмеження.

9.10. Основні елементи аудиторського звіту (структура і зміст)

9.11. Аудиторський висновок під час виконання завдань з аудиту спеціального призначення

За результатами виконаних аудиторських послуг аудитор складає підсумковий документ у вигляді аудиторського висновку спеціального призначення.

Форма, зміст і структура аудиторського висновку спеціального призначення регламентується міжнародними стандартами аудиту №800,810.