Щодо законодавчої підтримки масових безготівкових платежів, то слід зазначити, що в лютому 2004 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності схвалив розроблені експертами Асоціації банків - членів EuroPay "карткові" законопроекти. Це проект Закону "Про електронну торгівлю", який визначає фінансові та правові взаємовідносини українських підприємств, фізичних осіб і банків у процесі електронної торгівлі, та Закон "Про внесення доповнень до Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", який регулює питання безпеки карткових розрахунків і протидії "картковим" шахрайствам. Останній, зокрема, регламентує можливість міжбанківського обміну інформацією про такі злочини. Адже охочих "поживитися" у сфері карткових розрахунків стає дедалі більше: загальний обсяг шахрайських операцій із платіжними картками в Україні 2005 року оцінюється в понад 1 млн доларів США, а 2006-го - понад 2 мільйони.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", № 2121 -III від 7 грудня 2000 року, на підставі банківської ліцензії банк має право здійснювати випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій із використанням цих карток. Згідно зі статтею 51, банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитні платіжні інструменти, що їх застосовують у міжнародній банківській практиці.
Беручи за основу досвід розвинених країн світу у цій сфері, Україна прийшла до використання поряд із традиційними безготівковими платіжними інструментами (чеками, платіжними дорученнями тощо) систем масових, тобто споживчих, платежів. Останнім словом тут є система масових та корпоративних платежів за товари і послуги за допомогою платіжних карток. У таких системах використовують кредитні картки, дебетові картки, електронні гаманці (передоплачені кредитні картки), а також картки для отримання грошей із банківських автоматів.
Досить тривале використання масових платіжних систем у світі закономірно призвело до певної уніфікації як ознак самих систем, так і вимог до власників карток. Зокрема, ідеться про такі спільні риси, як власне технологія виготовлення карток, обов'язкова ідентифікація користувача, перевірка чинності трансакції тощо. Це дозволяє виділити ці системи в окремий клас.
Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року, № 2346-НІ, регулює діяльність як карткових, так і інших платіжних систем, зокрема СЕП НБУ та внутрішньобанківських. Упровадження Системи електронних платежів дозволило прискорити здійснення поточних розрахунків та обігу коштів (завдяки чому вдалося вивільнити майже 5% грошової маси), майже на 20% скоротити документообіг, суттєво зменшити ймовірність фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, а отже, знизити приховану емісію, що пов'язана з обігом коштів, отриманих за підробленими документами. Крім цього, перехід на сучасні форми розрахунків зробив можливим посилення контролю за станом грошової маси в державі, підвищив швидкість виконання розрахунків та надав Національному банку України й банківським установам можливість чіткішого контролю за дисципліною здійснення платежів.
Згідно із Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, установлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Емісію платіжних карток у межах України проводять тільки ті банки, що уклали договір із платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).
Вид платіжної картки, яку емітує банк, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що графічно нанесені на неї, - це визначає платіжна організація відповідної платіжної системи, в якій ця картка має використання.
Обов'язковими реквізитами, що їх наносять на платіжну картку, є реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем мають містити ідентифікаційний номер емітента, визначений у порядку, встановленому Національним банком України.
Національний банк України веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів банків - емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем. Еквайринг в Україні здійснюється виключно юридичними особами - резидентами, що уклали договір із платіжною організацією. У межах України переказ за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці України.
Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунку платіжної картки. Банки-резиденти, які емітують платіжні картки, не мають права укладати договори про розповсюдження емітованих ними платіжних карток з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.
Банки - члени платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, можуть укладати договори з іншими банками-резидентами, що не є членами цих платіжних систем, про видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банківські автомати.
Платіжні організації небанківських платіжних систем - нерезиденти можуть укладати з банками-резидентами та небанківськими фінансовими установами-резидентами угоди про розповсюдження серед клієнтів таких фінансових установ платіжних карток цих систем, видачу готівкових коштів за ними, а також із торговцями про приймання ними платіжних карток цих систем для проведення розрахунків за надані ними товари чи послуги.
Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 p., № 137, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за № 543/10823, установлює загальні вимоги Національного банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються в Україні.
Відповідно до Положення на території країни дозволяється використання платіжних карток, емітованих банками, що є членами як внутрішніх, так і міжнародних платіжних систем. Банки мають право створювати внутрішні одноемітентні (чи багатоемітентні) платіжні системи та емітувати платіжні картки на терені України, а також поширювати сферу діяльності цих систем на територію інших країн. До створення таких платіжних систем банки можуть вдаватися як самостійно, так і разом із зацікавленими нефінансовими інституціями чи підприємствами (за нормативними положеннями, створення та експлуатація внутрішніх платіжних систем, у яких розрахунки та операції з платіжними картками виконують небанківські установи, забороняється). Українські банківські установи можуть укладати з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем Visa International та EuroPay International та небанківських платіжних систем American Express, Diners Club, JCB угоди про членство в цих системах. Умови такого партнерства мають відповідати критеріям чинного законодавства України.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ, внутрішні платіжні системи можуть створювати в Україні банки-резиденти спільно з іншими фінансово-кредитними та нефінансовими установами (підприємствами) через запровадження власних проектів чи проектів інших розробників платіжних систем. Проекти внутрішніх платіжних систем мають відповідати вимогам та рекомендаціям міжнародних стандартів ISO, Європейського комітету із банківських стандартів (ECBS), а також рішенням міжнародних платіжних систем {Visa, EuroPay та ін.).
Технічне забезпечення створюваної платіжної системи має відповідати вимогам державних чи міжнародних стандартів, а програмне забезпечення - мати відповідні ліцензії його виробника (останнє не стосується програмних засобів власної розробки).
Установи - організатори внутрішніх платіжних систем також повинні забезпечити належний рівень захисту інформації шляхом застосування організаційних заходів та використання програмно-технічних засобів криптографічного захисту. Програмно-технічні системи захисту інформації мають працювати на основі спеціальних алгоритмів криптографічного захисту, описаних та визначених у відповідних держстандартах України, або мати відповідний дозвіл на їх використання від організацій (установ), які уповноважені видавати такі дозволи.
Упровадженню внутрішньої платіжної системи має передувати визначення платіжної організації (якщо створюється одноемітентна внутрішня платіжна система, функції платіжної організації може виконувати банк, який створює цю систему і є її власником).
Крім цього, ще до початку промислової експлуатації внутрішньої платіжної системи платіжна організація має розробити та належним чином зареєструвати торговельний знак (логотип) системи. У разі одноемітентної внутрішньої платіжної системи торговельним знаком (логотипом) може слугувати логотип банку-власника. Логотип має розміщуватися на платіжних картках системи та в місцях здійснення операцій із цими картками.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання діяльності карткових платіжних систем, що діють на ринку України“ на сторінці 2. Приємного читання.
