Тіньова економічна діяльність як джерело тіньових грошових потоків

Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків

Далі доцільно зупинитися на виключній ролі тіньового капіталу в розростанні нелегальної економічної діяльності. Розвиток економіки будь-якої держави базується, як відомо, на чотирьох "китах": 1) капіталі, 2) науково-технічному прогресі, 3) робочій силі і системі економічних відносин. Остання в остаточному підсумку визначає "поведінку)) трьох попередніх чинників економічного розвитку. У цій системній сукупності чинників виробництва капітал займає особливе місце як базис і своєрідний рушій економічної системи держави. При цьому варто підкреслити, що в міру укріплення ринкової економіки, базисна роль виробничого капіталу буде все більше переходити до грошово-фінансового капіталу.

Загалом, капітал існує у двох основних формах: а) активній (грошовій, у вигляді цінних паперів тощо, тобто грошово-фінансовий капітал), б) пасивній (упредметнена частина капіталу у вигляді основних і оборотних фондів, тобто виробничий капітал, інтелектуальна власність тощо). Упредметнена частина національного капіталу в Україні є, але віддача від неї мінімальна через кризу. До того ж на цій частині національного капіталу в основному працюють і офіційна і тіньова економіка.

У загальному значенні в економічній теорії під капіталом розуміється частина майна, призначена для отримання прибутку (А. Сміт), майно для підприємницької діяльності, використання якого створює прибуток у грошовій формі (А. Маршалл). Крім того варто підкреслити, що капітал є ніщо інше, як система відносин власності. Важливим є також і визначення поняття "національний капітал". У літературі останніх років дається декілька визначень поняття "національний капітал". Наприклад, "це частина національного багатства, що забезпечує функціонування національного виробництва"; "національний капітал" - капітал, що формується на території країни, належить її фізичним і юридичним особам і використовується саме на цій території" [177]. У такому разі куди ж віднести тіньовий капітал, який "втік " із країни? Певно, що поняття "національний капітал" варто розглядати ширше. У його структуру доцільно включати весь капітал, що, по-перше, "зобов'язаний" своїм походженням національній економіці (офіційній і тіньовій) і її ж обслуговує, по-друге, утворився завдяки використанню в національній економіці (офіційній і тіньовій), але обслуговує економіки інших країн; по-третє, є результатом використання національного капіталу в іноземних економіках. Основний, найбільш ефективний, спосіб існування національного капіталу, безумовно, - вітчизняне виробництво. На додаток до цього не варто забувати аксіому: однакова сума вкладених у справу фінансових ресурсів, дає різні результати. "Винуватцем" є людський чинник, точніше ефективність його використання і рівень ділових якостей.

У цьому підрозділі розглядається фінансовий, у тому числі грошовий, капітал, що виступає як "базис макроекономіки і поданий у ній системою глобальних кругообігів капіталу, продукту і прибутку" [149].

Важливо проаналізувати обсяги утворення і вивозу тіньових капіталів. Вивіз капіталу як економічне явище відбиває процес прийняття рішень про найбільш ефективні, звичайно ж із точки зору власника капіталу, шляхи використання власних фінансових ресурсів.

В аналітичній доповіді [і64, с. 4] зазначено, що недосконалі механізми й недостатньо дієві важелі державного регулювання фінансових ринків та зовнішньоекономічної діяльності в Україні створюють умови для прихованого відпливу ресурсів за межі національної фінансової системи. При цьому навіть повернення цих капіталів в Україну у вигляді кредитів, прямих або портфельних інвестицій не відновлює фінансовий потенціал країни повною мірою, оскільки такі процеси часто супроводжуються втратами бюджету через використання схем оптимізації оподаткування та пов'язані з формуванням додаткових зовнішніх зобов'язань у вигляді витрат на обслуговування боргу й дивідендів.

В Україні питання втечі капіталів досліджено в монографії І. Мазур [73], де розглянуті основні чинники втечі капіталів та узагальнено практику кількісного оцінювання цього явища, а також запропоновано систему заходів щодо детінізації капіталу й залучення його до офіційного господарського обігу. У статті С. Аржевітіна [8] досліджено чинники виведення капіталу з України, приклади боротьби з офшорами у країнах Євросоюзу та запропоновано антикризові заходи боротьби з відпливом капіталу, які стосуються протидії легальному відпливу капіталу. Стаття О. Дубровіної [33] присвячена оцінці обсягів непродуктивного відпливу фінансових ресурсів з України, одним зі складників якого автор визначає прихований відплив капіталу. У зазначених роботах вітчизняних дослідників прихований відплив капіталу з України розглядається з-поміж складників "втечі" або непродуктивного відпливу фінансових ресурсів. Згідно з підходом Д. Кара, прихований відплив капіталу визначається як рух фінансових ресурсів, які нелегально отримані, перемішуються або використовуються, та включає усі види незареєстрованого руху приватного капіталу, які призводять до нагромадження резидентами закордонних активів із порушенням діючих правил контролю капіталу й регуляторних процедур. Таке визначення прямо вказує на наявність порушень нормативно-правових актів у діях, які призводять до прихованого відпливу капіталу. Проте вагомий складник прихованого відпливу капіталу формується за допомогою легальної діяльності, при здійсненні якої використовуються прогалини в законодавстві. Яскравим прикладом такої діяльності в Україні є спотворення цін експорту та імпорту з використанням інструментів трансфертного ціноутворення- за відсутності чітких норм і правил такого ціноутворення, спотворення часто не е прямим порушенням законодавства, проте здійснюється, аби зменшити базу оподаткування й вивести кошти за межі вітчизняної економіки. Дещо вужче прихований відплив капіталу визначається

Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, проте це визначення чітко відображає методологію оцінки обсягів прихованого відпливу капіталу з України, яку Міністерство здійснює щоквартально [33]. Згідно з цим визначенням прихований відплив фінансових ресурсів з України - це переміщення через державний митний кордон України коштів і цінностей як необлікованої частини легального експорту (імпорту) товарів, послуг і фінансових активів, що здійснюється на основі реалізації різноманітних схем спотворення реальних цін та інших умов договорів (контрактів), а також укладання угод, заздалегідь орієнтованих на невиконання.

Важливим аспектом є виявлення походження, джерел і характерних рис тіньових капіталів. Різке прискорення тінізації економіки припадає на 1994—1999 рр., про що свідчить, у першу чергу, абсолютне і відносне збільшення грошової маси, що знаходилась поза банками, у загальній грошовій масі: 1994 — 24,7%, 1995 - 38,3%, 1996 -43,1%, 1997 - 48,9%, 1998 - 45,6%, 1999 - 43,4%.

Зрозуміло, що тіньові капітали - це в основному результат тіньової економічної діяльності. До тіньових слід відносити також не тільки капітали, отримані за рахунок тіньового бізнесу, але й ті, що зароблені офіційно, але утримуються в "кишенях", тобто теж у тіні. Іншими словами, вільні кошти населення також є тіньовими, оскільки не беруть участь в економічному обороті країни.

Вивезені з України тіньові капітали в основному концентруються в офшорних зонах і країнах із пільговим оподатковуванням або з високим рівнем зберігання банківської таємниці.

Дослідження свідчать, що характерними рисами тіньових капіталів є:

• інтереси тіньового капіталу перебувають за межами відтворення, обмежуючись в основному сферою спекулятивного товарообігу;

• переважне використання тіньових капіталів у вигляді готівки, у тому числі у твердих валютах;

• більш висока мобільність тіньових капіталів порівняно з офіційними;

• висока прибутковість тіньових капіталів;

• тіньові капітали слугують збагаченню певного кола людей за рахунок обкрадання всього суспільства.

Вплив тіньових капіталів. Вивіз національного капіталу можна назвати стійким легальним і нелегальним відтоком у великих розмірах фінансових коштів за межі країни, що істотно скорочує ЇЇ фінансові ресурси. Тому, скорочення вивозу національного капіталу один із найважливіших критеріїв ефективності економічної політики Уряду.

Основні негативні наслідки вивозу національного капіталу.

• 1. Зменшується пропозиція іноземної валюти на внутрішньому міжбанківському валютному ринку. Це не дає можливості встановлювати реальний курс гривні стосовно іноземних валют, а через зниження запропонованої валютної маси сам курс гривні стає хитким.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тіньова економічна діяльність як джерело тіньових грошових потоків“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

  • Тіньова економічна діяльність як джерело тіньових грошових потоків
  • Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків

  • Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій

  • ДІАГНОСТИКА ПЕРЕДУМОВ, НАСЛІДКІВ І СПОСОБІВ ЗНИЖЕННЯ ТІНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ КРАЇНИ

  • Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор

  • Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків

  • Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

  • Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків

  • Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність

  • Скорочення позабанківського обігу готівки

  • Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового моніторингу банків і страховиків

  • Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків

  • ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ

  • Обґрунтування цільових показників ефективності державного регулювання зниженням тіньової грошової маси засобами теорії нечітких множин

  • Нечіткий багатокритеріальний вибір варіантів як засіб удосконалення державного і первинного фінансового моніторингу

  • ВИСНОВКИ