Розділ «Модуль 4. Операції банків з цінними паперами, позабалансові та операції щодо забезпечення фінансової стійкості банку»

- Господарський Кодекс: встановлює загальні правові ознаки лізингових операцій та особливості регулювання банківських лізингових операцій;

- Закон "Про фінансовий лізинг": спеціальний закон про фінансовий лізинг;

- Закон "Про банки та банківську діяльність", визначає лізинг у переліку банківських операцій; - інші законодавчі акти.

Предметом лізингу, як визначено ст.3 Закону України "Про фінансовий лізинг", може бути неспоживча річ, зарахована відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб'єктами лізингової угоди є:

- лізингодавець - банківська або небанківська фінансова установа, яка передає в платне користування предмет лізингу за договором лізингу;

- лізингоодержувач - юридична чи фізична особа, яка одержує в користування лізингове майно;

- продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування, тощо) або продає власне майно, яке є предметом лізингу.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, у міжнародній практиці розрізняють наступні види лізингу:

♦♦♦ фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу, на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

♦♦♦ оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач отримує у платне користування об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Слід зазначити, що банки зацікавленні у наданні лише послуг фінансового лізингу.

Існують різноманітні підходи щодо класифікації лізингу, а саме:

1)за форми лізингу розрізняють зворотний лізинг (який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому ж у лізинг); пайовий лізинг (за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які інвестують свої кошти); міжнародний лізинг (здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони);

2) за складом учасників угоди - прямий і непрямий:

а) прямий лізинг - власник майна самостійно здає об'єкт у лізинг;

б) непрямий лізинг - майно передають через посередника. У такому разі учасники можуть укладати класичну тристоронню угоду (постачальник - лізингодавець - лізингоодержувач), а коли угоди великі, учасників може бути й більше;

3)за типом майна, що є об'єктом лізингу, - рухомого майна, нерухомого майна та матеріально-технічної продукції.

Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Істотними умовами лізингового договору є: найменування сторін та об'єкту лізингу; строк, на який укладається договір лізингу; обсяг та порядок сплати лізингових платежів; дані про використання й утримання обладнання; умови доставки, введення в експлуатацію та повернення об'єкта лізингу; його страхування; права і обов'язки сторін; їх межі відповідальності; порядок вирішення спірних питань; додатки та інше.

При цьому лізингові платежі включають :