Розділ «Модуль 4. Операції банків з цінними паперами, позабалансові та операції щодо забезпечення фінансової стійкості банку»

1) залежно від руху матеріального продукту розрізняють послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування) та чисті послуги (консультаційні);

2) залежно від контингенту споживачів: послуги юридичним особам та послуги фізичним особам;

3) залежно від можливості обліку платних послуг і можливості визначення обсягу плати:

- послуги, обсяги яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитного характеру, валютні);

- послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);

- послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (надаються в пакеті з платними традиційними послугами);

4) залежно від змісту та суб'єктного складу зобов'язання про надання банком послуг розрізняють:

- послуги юридичного характеру, що оформляються договором доручення і договором комісії;

- послуги фактичного характеру, що оформляються договором схову;

- послуги, в яких поєднуються юридичні та фактичні дії (договір на інкасацію готівки, договір лізингу тощо);

5) за економічним змістом розрізняють посередницькі, гарантійні, послуги кредитного характеру, довірчі та інші.

При вивченні теми, більш докладному розгляду підлягають окремі групи фінансових послуг банку.

1. Послуги кредитного характеру. Це послуги, які пов'язані з кредитною діяльністю, формують кредитний портфель банку, але надаються на підставі не кредитних, а інших договорів щодо надання фінансових послуг (наприклад, на підставі договору лізингу чи факторингу). Надання таких послуг вимагає наявності в банку надлишкових ресурсів, і тому, крім комісійної винагороди, вони передбачають виплату відсотка за користування банківськими ресурсами. Найбільш відомими послугами кредитного характеру у вітчизняній банківській практиці є лізинг, факторинг та форфейтинг.

Розглядаючи вказані послуги, необхідно звернути увагу на законодавчо-нормативну базу, підходи до їх класифікації, порядок організації документообігу при здійсненні лізингових та факторингових операцій, порядок нарахування платежів за різними варіантами здійснення операцій, а також ризики, що їх супроводжують.

1.1. Лізинг - це різновид підприємницької діяльності, яка розглядається як форма інвестування власних чи залучених фінансових коштів у основні фонди, альтернативну банківській позиці, а з іншого боку - як різновид товарного кредиту, що надається лізингодавцем лізингоодержувачу у формі майна, яке передано в користування (оренду), за умови сплати останнім лізингових платежів.

Тим самим, основою будь-якої лізингової угоди є фінансова (кредитна) операція. Лізингодавець (власник майна) надає лізингоодержувачу (користувачу майна) фінансову послугу: він купує майно у власність за повну вартість і за рахунок кредитних ресурсів, а в подальшому лізингоодержувач відшкодовує цю вартість, вносячи періодичні внески (лізингові платежі), які, у тому числі, включають дохід лізингодавця (проценти за кредит і комісійні). Тому, з фінансового погляду лізинг розглядається як альтернатива традиційному банківському кредитуванню.

Слід враховувати, що є певні відмінності у документарному оформленні лізингу та кредиту.

Таблиця 17.1. ВІДМІННОСТІ КРЕДИТУ ТА ЛІЗИНГУ

Регулювання лізингу в Україні здійснюється на основі наступних законодавчих і нормативно-правових актів:

Цивільний Кодекс України: встановлює загальні правові ознаки лізингових операцій;