Розділ «Модуль 4. Операції банків з цінними паперами, позабалансові та операції щодо забезпечення фінансової стійкості банку»

б) за мінусом:

попередньо виплаченої суми (вартості) переуступлених боргових вимог, яку банк утримує до моменту, коли покупець товару буде вважати договір з продавцем виконаним і не буде пред'являти претензій;

комісійної винагороди та плати за кредитні ресурси (якщо це був факторинг з умовою кредитування у формі попередньої оплати).

Предметом договору факторингу може бути право вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога, зокрема, прострочена дебіторська заборгованість у клієнта), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Тобто, факторингові послуги пов'язані з купівлею фактором (банком) строкової та простроченої дебіторської заборгованості за товарами відвантаженими і послугами наданими, у тому числі купівля векселів та інших грошових зобов'язань у своїх клієнтів з метою їх дисконтування. В процесі факторингового обслуговування додатково банком може здійснюватись постійне і разове консультування клієнтів з питань покращання організації їх розрахунків, підвищення ефективності використання їх фінансових ресурсів та інших економічних питань; надаватись юридичні послуги, пов'язані з підготовкою ділових паперів і документів за кредитно-фінансовими питаннями тощо.

Суб'єктами факторингової угоди є:

- постачальник, який звертається до фактора з метою отримання факторингової послуги;

- фактор-посередник, яким може бути комерційний банк чи спеціалізована факторингова компанія;

- платник (покупець), що є боржником за факторинговою операцією.

Головною метою здійснення банком-фактором факторингових операцій є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат, пов'язаних із затримкою платежів, попередження сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності та зменшення фінансового ризику неплатежів для клієнтів.

Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом.

Існують різноманітні підходи щодо класифікації факторингових операцій:

1. Залежно від ринкового сектора, задіяного в операції факторингу розрізняють:

o внутрішній факторинг (постачальник, покупець і фактор перебувають у тій самій країні);

o міжнародний факторинг (учасники факторингу перебувають у різних країнах).

2. Залежно від ступеня інформування покупця щодо участі фактора в торговій угоді виділяють:

o відкритий факторинг - це факторинг, за умовами якого боржника, тобто покупця, завчасно повідомляють про участь у торговій угоді факторингової компанії;

o закритий факторинг або конфіденційний - це факторинг за умовами якого боржника не повідомляють про участь в угоді факторингової компанії.

3. Залежно від умов оплати фактором переуступлених боргових вимог постачальника розрізняють:

o факторинг з оплатою вимог з настанням визначеної дати;

o факторинг з умовою кредитування у формі попередньої оплати - відповідно до факторингової угоди клієнт, який продав банку дебіторську заборгованість, дістає від нього кошти в розмірі 80-90% загальної суми боргу. Решту 10-20% банк утримує у вигляді компенсації ризику до моменту сплати покупцем боргу.