Розділ «Модуль 4. Операції банків з цінними паперами, позабалансові та операції щодо забезпечення фінансової стійкості банку»

На п'ятому етапі (V) підприємство-експортер продає векселі банку своєї країни й одержує за це відповідні кошти.

На шостому етапі (VI) банк країни-експортера індосує векселі, перепродуючи їх на ринку цінних паперів.

Розглядаючи угоди форфетування, основну увагу варто приділити:

- механізму погашення, оскільки нормальною умовою кредиту є регулярне погашення його частинами,

- вибору валюти операції, оскільки операції форфейтингу супроводжуються значними валютними ризиками,

- умовам дисконтування - тобто, утримання узгодженої знижки за відповідний період із номінальної суми векселя, яке здійснюється після того, як форфйетер одержав векселі. У результаті дисконтування експортер одержує за врахований вексель певну суму готівки,

- видам форфейтингових документів тощо.

У цілому, форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових (багаторічних) експортних поставок і дає змогу експортерові негайно одержувати кошти через урахування векселів. Проте, його вадою є висока вартість, пов'язана зі значними валютними ризиками, тому підприємству-експортеру варто проконсультуватися з банком ще до початку переговорів з іноземним імпортером продукції, щоб мати можливість включити витрати, пов'язані з форфйетинговою операцією, у вартість контракту.

2. Гарантійні послуги банку - це позабалансові операції банку, які містять одностороннє зобов'язання банку (гаранта) підкріпити діюче зобов'язання третьої сторони і виконати його (сплатити кредиторові грошову суму) відповідно до умов гарантії. Наявність гарантії полегшує отримання кредиту і, якщо вона надана солідною установою, може суттєво знизити вартість цього кредиту для позичальника. Розглядаючи гарантійні послуги банку, необхідно відрізняти їх від поручительства.

Суб'єктами гарантійної угоди є:

- гарант - сторона, що надає гарантію (банк чи страхова компанія);

- платіжна сторона, якій надається гарантія (клієнт банку);

- бенефіціар - ( інвестор чи ін.) сторона, якій призначається платіж. У науковій та навчальній літературі існує багато підходів щодо класифікації банківських гарантій, а саме: 1) за умовами виконання розрізняють:

- умовні гарантії - гарантії, за якими банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі його вимоги та в разі виконання бенефіціаром відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії;

- безумовні гарантії - це гарантії, за якими банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на першу його вимогу без надання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов;

2) залежно від наявності (відсутності) забезпечення гарантії поділяються на покриті (гарантії, надані під відповідне та прийнятне для банку-гаранта забезпечення) та непокриті (гарантії, надані без забезпечення);

3) за складом суб'єктів гарантійної операції розрізняють:

- прямі гарантії, якщо банк-гарант надає гарантію на користь бенефіціара безпосередньо, без допомоги посередників;

- непрямі гарантії, якщо у проведенні гарантійної операції беруть участь ще й посередники.

Існують й інші ознаки класифікації банківських гарантій, але за економічним змістом серед них виділяють: