Розділ «Модуль 4. Операції банків з цінними паперами, позабалансові та операції щодо забезпечення фінансової стійкості банку»

4. Залежно від прав фактора на зворотну вимогу попередньо сплаченої суми:

o факторинг із правом регресу - це факторинг, за умовами якого фактор має право зворотної вимоги до постачальника повернути сплачену суму;

o факторинг без права регресу - це факторинг, за умовами якого фактор у разі надання факторингової послуги не має права зворотної вимоги до постачальник.

Відносини між суб'єктами факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між фактором і постачальником. Істотними умовами договору факторингу є взаємні зобов'язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу та інші, що забезпечують захист інтересів сторін. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладенням договору фактор ґрунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника, оцінює його фінансовий стан, що впливає на прийняття фактором рішення про укладення факторингової угоди та її зміст.

При цьому, плата за факторингові послуги включає наступні складові:

- сума нарахованих процентів за факторинговий кредит як вартість кредитних ресурсів, необхідних для фінансування постачальника. Ставка процентів за факторинговий кредит звичайно перевищує на 2- 4% поточну банківську ставку, яку застосовують у разі короткострокового кредитування клієнтів з таким самим оборотом і кредитоспроможністю, що обумовлено необхідністю компенсації додаткових ризиків, а саме:

- ризику несвоєчасної оплати поставок (ризик ліквідності); ризику неплатоспроможності дебіторів (кредитний ризик); ризику різкої зміни вартості кредитних ресурсів (відсотковий ризик);

- комісійна винагорода, розмір якої встановлюється у вигляді фіксованого проценту з обігу постачальника. Більша частина цього процента - це плата за послуги банку-фактора щодо здійснення ним контролю за своєчасністю виплати фінансування та оплати товарів дебіторами, обліку поточного стану дебіторської заборгованості тощо. У більшості факторингових компаній світу факторингова комісія, залежно від кількості покупців, обігу, частоти поставок, особливостей товарного ринку перебуває в межах від 0,5 до 5 % від обігу;

- фіксований збір за обробку документів (у більшості компаній світу (він становить 10-15 дол. США).

У цілому, здійснення факторингових операцій дає змогу фактору поліпшити обслуговування клієнтів та залучити нових, збільшити і диверсифікувати джерела доходів. Основним недоліком факторингу для фактора є високий ризик цієї операції. Для мінімізації ризику фактор здійснює лімітування кредитної заборгованості постачальника, установлює ліміти відвантаження товарів конкретному платникові, страхує окремі угоди тощо.

1.3. Форфейтинг - це міжнародний відкритий факторинг з умовою кредитування у вигляді обліку векселів або попередньої оплати боргових вимог експортера до покупця без права регресу. Тобто покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання (форфейтинге) відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються у разі використання форфейтингу, є векселі. Також об'єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів (якщо вони містять абстрактне зобов'язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов'язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.

Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов'язано з тим, що для дисконтування подаються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими є експортери.

Слід зазначити, що форфейтингові операції враховуються в бухгалтерському обліку аналогічно факторинговим.

Таким чином, форфейтинг - це фінансова операція з рефінансування дебіторської заборгованості за експортним товарним (комерційним) кредитом через передання (індосамент) переказного векселя на користь банку (факторингової компанії) зі сплатою останньому комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов'язання з фінансування експортної операції через виплату за обліковим векселем, що гарантується наданням аваля банку країни імпортера.

Розуміння операції форфейтингу розкривають наступні етапи її здійснення:

На першому етапі (І) підприємство-експортер і підприємство-імпортер укладають між собою угоду про поставки продукції, форми і терміни платежу (платежі здійснюються звичайно в міру виконання окремих етапів угоди).

На другому етапі (II) підприємство-експортер укладає угоду з банком (факторинговою компанією) своєї країни про те, що зобов'язується за комісійну винагороду фінансувати поставки продукції шляхом виплат за врахованими ним векселями.

На третьому (III) етапі підприємство-імпортер індосує (або авалює) свої векселі в банку своєї країни.

На четвертому етапі (IV) банк країни-імпортера пересилає індосовані (авальовані) ним векселі підприємства-імпортера на адресу підприємства-експортера.