Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

- погашення боржниками кредитів за допомогою охоронно-юридичних агентств;

використання урядових гарантій та проведення заліків із державним бюджетом за наявності зустрічних вимог.

Болючим питанням у банківській практиці також є невпорядкованість кредитних портфелів українських комерційних банків, переобтяжених значними залишками сумнівних до повернення або навіть безнадійних позик. Тому управління кредитним ризиком за такими напрямками, як диверсифікація кредитного портфеля, контроль за поточним станом кредитоспроможності позичальника та якістю застави, процесом використання кредитів та оперативним погашенням заборгованості з урахуванням процентів за позиками, а також лімітування, резервування та страхування ризиків кредитних операцій є невід'ємною умовою підвищення ефективності кредитної діяльності банку.

Особливу увагу слід звернути на управління проблемними кредитами. Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведено один чи кілька платежів, значно знизилася ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, котрі викликають сумнів щодо повернення кредиту. До проблемних відносять сумнівні та безнадійні кредити. Як свідчать дані табл.10.3 (ряд. 1 та 2) зростання питомої ваги проблемних кредитів у структурі як кредитного портфеля банків, так і сукупних активів обумовлюється відповідним зростанням кредитного ризику та може призводити до кризи у банківській сфері.

Проблемні кредити здебільшого не виникають раптово. Тому завдання працівника кредитного відділу полягає у виявленні сигналів, які свідчать про погіршення фінансового стану позичальника та про підвищення ймовірності неповернення кредиту.

Причини виникнення проблемної заборгованості можна поділити на зовнішні та внутрішні. На зовнішні чинники (фактори) комерційні банки безпосереднього впливу не мають, в основному вони можуть тільки до них адаптуватися. Так, до основних зовнішніх проблемних чинників, що негативно впливають на кредитні портфелі банків України, слід віднести нормативно-правові, політичні та загальноекономічні.

Внутрішні причини виникнення проблемної заборгованості (ті чинники, на які банки мають безпосередній вплив) поділяються на чинники, пов'язані з діяльністю банку, та чинники, пов'язані з діяльністю позичальника.

1. Найпоширенішими негативними чинниками, пов'язаними з діяльністю банку, є:

o недостатня кваліфікація персоналу та система перепідготовки кадрів;

o неповна та недостовірна інформація про позичальника;

o недостатньо продумана та розроблена кредитна політика банку;

o неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника;

o помилки при структуруванні кредиту (щодо терміну, суми, процентів);

o помилки при оцінюванні забезпечення кредиту;

o недостатній рівень контролю за позичальником після видачі кредиту;

o перевищення службових повноважень працівниками банку та фінансові зловживання тощо.

2. Найпоширенішими негативними чинниками, пов'язаними з діяльністю позичальника, вважаються:

o недосвідченість, неефективні дії чи відсутність мотивації позичальника;

o припинення контактів з працівниками банку та невчасне подання фінансової звітності;

o погіршення якості продукції і роботи та помилки в оцінюванні ринків збуту;