Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

Довгостроковий кредит починають погашати після закінчення встановленого терміну його освоєння.

Погашення споживчого кредиту може здійснюватися клієнтом готівкою через касу банку, шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку, переказами через пошту тощо.

Однією з форм споживчого кредитування є кредитна картка. Умовою їх одержання є платоспроможність клієнта. За кожною карткою встановлюється ліміт кредитування. Власника кредитної картки обслуговує банк, що її видав, а також торговельна організація. Для останньої кредитна картка слугує гарантією відкриття кредиту покупцеві в банку.

Протягом певного строку (звичайно 25 діб) рахунки на куплені власником картки протягом місяця товари передаються торговельною організацією у банк, який видав кредитну картку. Банк їх сплачує у цей період безпроцентно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок торговельної організації. Якщо термін за рахунки є більшим ніж 25 діб, то їх сума конвертується в позичку.

Позички повинні періодично погашатися клієнтом, щоб не вичерпувався ліміт кредитування. Залежно від регулярності погашення клієнтом заборгованості банку цей ліміт може бути збільшеним або скороченим.

Структура доходу банку від операцій з кредитними картками:

1) комісія, яка стягується з торговельної організації при сплаті рахунків за відпущені власнику кредитної картки товари;

2) щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо стягується); 3)процентів за кредит, що надається власникам карток у межах ліміту кредитування.

Як показала остання фінансова криза, українські банки не мають можливості достовірно оцінити платоспроможність позичальника та врахувати всі ризики, пов'язані з видачею споживчого кредиту. Саме тому, слід звернути увагу на необхідність створення кредитних бюро (бюро кредитних історій), в яких можна отримати необхідну інформацію про позичальника. Для достовірної оцінки платоспроможності позичальника та врахування всіх ризиків, пов'язаних з видачею споживчого кредиту в Україні створено наступні кредитні бюро (бюро кредитних історій):

Перше всеукраїнське бюро кредитних історій (ПВБКІ), яке заснували 30 банків, 2 страхові компанії та Асоціація українських банків. Серед засновників - банки, які активно кредитують населення: ПАТ "Райффайзен банк Аваль", АБ "Південний", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "Унікредит банк", ПАТ "Фінанси та кредит", ПАТ "Банк Форум" та ін.

Українське бюро кредитних історій. Засновники - ПАТ АБ "Приватбанк" та компанія "BigOptima".

Національне бюро кредитних історій. Засновники - Національна асоціація кредитних спілок України, "Сгеditinfo Group" (Ісландія) та інвестиційно-фінансова група "ТАС" у рівних частках.

1. Розглядаючи споживчі кредити слід зазначити, що найбільш вагоме місце у їх структурі останнім часом займають іпотечні кредити.

А саме, дані рис. 11.1 свідчать, що питома вага середньо - і довгострокових іпотечних кредитів у структурі кредитів, наданих українськими банками фізичним особам зросла з 25,02% у 2006 році до 55,03% у 2009 р., тобто майже удвічі. Таке зростання обсягів іпотечних кредитів в Україні супроводжувалося багатьма проблемами: економічними (зокрема, це висока вартість іпотечних кредитів для населення, недостатність довгострокових кредитних ресурсів у вітчизняних банків, великі витрати на оформлення житла в кредит тощо), юридичними (перш за все, це відсутність у українських банківських працівників достатнього досвіду застосування законодавства про іпотеку, а також недосконалість нормативно-правової бази іпотечного кредитування), організаційними (пов'язані з недосконалістю механізму взаємодії суб'єктів іпотеки та нерозвиненістю інфраструктури українського фінансового ринку), що підвищувало ризикованість такого виду кредитування.

Рис. 11.1 Оцінка структурних змін кредитів, наданих банками України фізичним особам за цільовим спрямуванням у 2006-2009 рр.

Іпотечний кредит - довгострокові кредити, що надаються банками під заставу нерухомого майна - землі і виробничих, або житлових, будівель тощо. Іпотечне кредитування та перспективи його розвитку в Україні залежать від предмету іпотеки, яким і можуть бути житло, земельні ділянки та комерційна нерухомість. Об'єкт (предмет) іпотеки має належати заставодавцю на правах власності або повного господарського розпорядження.

Іпотека може виникати на підставі договору, закону або рішення суду, має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до його припинення або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Застава нерухомого майна передбачає укладення угоди про іпотеку у вигляді заставної.

Заставна - це борговий цінний папір, що підтверджує безумовне право особи-власника на задоволення боржником вимог за основним зобов'язанням за умови, що воно підлягає виконанню у грошовій формі.