Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

Якщо такий резерв не сформовано, то втрати за кредитними операціями відшкодовуються за рахунок власного капіталу банку. Значні кредитні ризики можуть призвести до повної втрати капіталу і банкрутства банку. Отже, створення резерву дає змогу уникнути негативного впливу кредитних ризиків на величину основного капіталу і є одним зі способів самострахування банку.

2.2. Основними методами зниження кредитного ризику на рівні окремого кредиту є:

o адекватний аналіз кредитоспроможності позичальника (більш докладно буде розглянуто нижче);

o оцінка кредиту полягає у встановленні міри відповідності суми та строків кредиту меті заходу, що кредитується, а також у виявленні величини ризику, пов'язаного з даною угодою. Кредитний ризик є функцією двох параметрів - ризику позичальника та ризикованості конкретного кредиту. У процесі оцінювання ризикованості кредиту

менеджер має проаналізувати кредитну заявку клієнта та визначити відповідність суми та строків меті заходу, який кредитується; рівень прийнятності для банку запропонованого забезпечення (застави).

У цілому, в процесі аналізу та оцінювання кредиту слід виявити ступінь обґрунтованості поданої кредитної заявки та рівень прийнятності для банку відповідного кредиту. Якщо кредитний ризик оцінено як високий чи критичний, менеджер пропонує клієнтові змінити умови надання позички так, аби знизити ризик до допустимого рівня;

o структурування кредиту - полягає у відпрацюванні таких параметрів, які б відповідали потребам клієнта та мінімізували кредитний ризик банку, забезпечуючи умови своєчасного погашення позички. Основними структурними параметрами кредиту є: сума позички; строки; умови видачі; графік погашення; забезпечення; ціна (відсоткова ставка). Працівник кредитного відділу визначає структуру кредиту з урахуванням результатів проведеного аналізу кредитоспроможності клієнта й оцінки ризикованості кредиту. Запропонована кредитним працівником структура кредиту узгоджується з клієнтом і затверджується вищою посадовою особою чи колегіальним органом управління банку;

o документування - полягає в підготовці та укладенні кредитного договору, умови якого задовольняють потреби як позичальника, так і банку. До кредитного договору можуть включатися додаткові умови: можливість дострокового погашення, економічні санкції за нецільове використання кредиту, умови комісійної винагороди за додаткові послуги. На стадії документування кредитний договір, договір застави та інші документи (гарантії, підтвердження прав власності) мають ретельно перевірятися юридичними службами та представниками підрозділів контролю для недопущення помилок і зниження документарного ризику.

Якість документування кредитних операцій великою мірою впливає на кредитний ризик кожної окремої позички та кредитного портфеля банку в цілому;

o контроль та моніторинг - допомагають менеджерам заздалегідь виявляти проблемні кредити, а також перевіряти відповідність дій кредитних працівників основним вимогам кредитної політики банку. Основна мета контролю за кредитами полягає в тому, щоб не допускати підвищення кредитного ризику понад установлений рівень. Це пов'язано з тим, що рівень кредитного ризику постійно змінюється, оскільки змінюються умови, за яких надається кожний конкретний кредит. Тому, головною вимогою до процедури контролю є це постійність перевірки й оцінювання рівня кредитного ризику. Адже згідно зі статистичними дослідженнями, 80% проблемних кредитів виникають через недостатній контроль за рівнем кредитного ризику.

3. Методи передавання кредитного ризику передбачають розподіл (трансфер) ризиків між іншими учасниками ринку: банками, підприємствами, будівельними, страховими, інвестиційними, факторинговими та лізинговими компаніями, іншими фінансовими організаціями. До них відносять:

o страхування - страхування кредитних ризиків розглядають як вид страхування, суть якого полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику. Мова йде про страхування відповідальності позичальника за непогашений кредит (договір страхування укладають між позичальником і страховою організацією) та страхування ризику неповернення кредиту (договір укладають між страховою організацією й банком). Недоліком такої форми страхування є те, що страховик не вступає в прямі правові відносини з банком-кредитором, а отже, банк як третя особа втрачає можливість безпосереднього захисту своїх інтересів;

o продаж кредитів та сек'юритизація:

- продаж кредитів. Банк, виходячи з проведеного ним оцінювання кредитного портфеля, може продати певну частину наданих кредитів іншим інвесторам. За рахунок цієї операції банк має змогу повернути кошти, що були спрямовані у кредитні вкладення. Ефект від здійснення таких операцій різнобічний;

- сек'юритизація (активів) - перерозподіл ризиків за допомогою трансформації активів банку (позик та інших активів) у цінні папери для продажу інвесторам. Отже, сек'юритизація банківських активів, як один із видів банківської діяльності, означає продаж кредитів, оформлених як цінні папери і проданих інвесторам. У процесі сек'юритизації банки продають частину своїх майбутніх грошових потоків в обмін на можливість інвестувати нові кошти в будь-які прибуткові проекти, тим самим нівелюючи небезпеку недоінвестування в банківській справі. Процедура сек 'юритизації дозволяє банку здійснити трансферт кредитних ризиків (передати ризик іншим учасникам ринку), оскільки разом із власністю на кредити та надходження за ними до інвесторів, котрі придбали цінні папери на ринку, переходить і кредитний ризик. У разі неповернення кредитів збитків зазнають інвестори;

o консорціумі та паралельні кредити - дозволяють здійснювати розділення ризиків, оскільки сума за укладеним кредитним договором ділиться за однорідними частинами між кількома кредиторами - членами консорціуму чи учасниками паралельного кредиту;

o договори гарантії та поруки - дозволяють передавати кредитний ризик гаранту чи поручителю;

o факторинг та лізинг - дозволяють передавати частину ризику через спеціальні застереження у договорах, відповідно, постачальнику чи лізингоодержувачу.

Найбільш складним і відповідальним етапом кредитування є прийняття рішення про можливість надання позики з огляду на достатній рівень кредитоспроможності майбутнього позичальника і способи захисту від кредитного ризику, в першу чергу, - за рахунок забезпечення кредиту відповідними цінностями (товарними запасами, рухомим і нерухомим майном, цінними паперами, дорогоцінними металами), а також гарантією або поручительством третьої сторони.

Вивчаючи дану тему, студенти повинні знати, що критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методика їх визначення документально фіксуються банком в окремому положенні і є невід'ємною частиною його кредитної політики.