Розділ «4.7. Принципи корпоративного управління та ризик-менеджменту в банках»

Необхідність створення ефективних систем управління і контролю за ризиками є однією з найважливіших причин, яка має спонукати банки враховувати принципи корпоративного управління та управління ризиками банківської діяльності.

У 1999 р. Консультативна група Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) охарактеризувала корпоративне управління у банківській сфері як відносини між органами управління компанією, її акціонерами та іншими зацікавленими особами. ОЕСР визначила також основні принципи корпоративного управління, а саме: справедливості, відповідальності, прозорості і підзвітності.

Принцип справедливості полягає у дотриманні прав акціонерів й однаковому ставленні до всіх власників акцій, включаючи дрібних та іноземних акціонерів.

Принцип соціальної відповідальності стосується участі в управлінні фінансовою установою зацікавлених осіб із метою збільшення суспільного багатства, створення робочих місць і забезпечення фінансової стійкості банківського сектору.

Принцип прозорості ґрунтується на вимозі надавати достовірну інформацію про всі істотні аспекти діяльності банку, включаючи відомості про фінансовий стан, склад власників і структуру управління.

Принцип підзвітності наголошує на обов'язку ради директорів забезпечувати стратегічне управління бізнесом, контролювати роботу менеджерів і звітувати перед акціонерами.

Також у 1999 р. Базельський комітет з питань банківського нагляду підготував документ "Удосконалення корпоративного управління", в якому зазначалося, що необхідною умовою корпоративного управління має стати прозорість інформації, яка дає учасникам ринку змогу оцінити ефективність системи управління і контролю за ризиками в банку.

У Базельській угоді про капітал II, прийнятій у 2004 р., висунуто ще суворіші вимоги щодо розкриття інформації на основі принципу максимальної прозорості. Згідно з третьою компонентою Базельської угоди II всі вимоги до розкриття інформації поділяються на дві категорії: вимоги до розкриття кількісної інформації та вимоги до розкриття якісної інформації. На думку авторів "Базеля И", у звітності недостатньо простої констатації цифрового матеріалу щодо ризиків, оскільки користувач у цьому випадку не зможе зробити обґрунтованого висновку про спроможність керівництва банку управляти таким обсягом ризику. Тому третя компонента складається здебільшого з вимог до розкриття інформації якісного характеру — положень, політики, процедур, регламентів та іншої внутрішньої нормативно-методологічної бази банку щодо виявлення, оцінки, контролю і моніторингу ризику, а також щодо цілей та задач, які ставить перед собою банк у процесі ризик-менеджменту.

Вимоги до розкриття якісної інформації поділяються на загальні та специфічні. Загальними вимогами передбачається, що банк за кожним окремим сегментом ризику незалежно від обраного ним методу (підходу) оцінки необхідної суми капіталу обов'язково має розкрити у звітності задачі та політику щодо ризик-менеджменту, в тому числі: стратегії та процеси; структуру та організацію відповідного підрозділу ризик-менеджменту; сферу дії і характер систем звітування про ризик та його кількісної оцінки; політику щодо хеджування або пом'якшення ризику та стратегії і процеси для моніторингу ефективності такого хеджування або пом'якшення. Специфічні вимоги до розкриття якісної інформації застосовуються лише до тих банків, які обрали поглиблені методи оцінки ризиків.

У 2003 р. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України затвердила "Принципи корпоративного управління". Ці принципи є універсальними для всіх видів діяльності, і їх дотримання є важливим для тих установ, що працюють із залученими коштами, організуючи свою роботу на засадах довіри, лояльності та дбайливого ставлення до клієнтів.

Національний банк України з метою надання допомоги банкам у реалізації намірів їх акціонерів і керівництва щодо досягнення найвищого рівня результатів діяльності та у визначенні підходів до побудови ефективної системи корпоративного управління розробив "Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України". Ці методичні рекомендації висвітлюють такі питання корпоративного управління у банках:

— роль акціонерів у захисті вкладників та інших зацікавлених осіб;

— професійна поведінка і чесність працівників банку;

— розподіл повноважень, компетенції та відповідальності між акціонерами, спостережною радою і правлінням;

— стратегія розвитку банку і контроль за її реалізацією (включаючи розвиток системи ефективного планування, ризик-менеджменту та систем внутрішнього контролю);

— розкриття інформації та прозорість.

Згідно з методичними рекомендаціями банки мають запроваджувати всеохоплюючий процес управління ризиками для ідентифікації, оцінки величини та контролю за всіма значними ризиками. Управління ризиками має бути спрямоване на досягнення таких цілей:

— ризики повинні бути зрозумілі та усвідомлені банком, його керівництвом;

— ризики повинні бути в межах допустимих рівнів, установлених спостережною радою;