Розділ «1.5. Повноваження Національного банку України з питань фінансового моніторингу діяльності банків»

Однією з актуальних світових фінансових проблем останнього часу є зростання кількості випадків участі банків у процесі відмивання брудних грошей. Це завдає моральних збитків кредитним установам, підриває довіру вкладників, мало того — обіг таких грошей шкодить економіці держави.

До легалізації (відмивання) доходів відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також самонабуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Стадіями процесу легалізації злочинних доходів є такі: розміщення, розшарування, інтеграція.

На першій стадії відбувається попереднє відмивання брудних грошей. У банківському секторі воно виявляється у діях, спрямованих на уникнення ідентифікації клієнтів.

На другій стадії метою відмивання грошей є відокремлення злочинних грошей від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, внаслідок яких забезпечується анонімність майнових цінностей.

Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають легального джерела походження та інвестуються в легальну економіку (рис. 1.6).

У 1989 р. для протидії процесам відмивання брудних грошей було створено Групу з розробки фінансових заходів із боротьби з відмиванням грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering — FATF).

FATF створено як міжурядовий орган, метою якого є розробка та сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей. Подібна стратегія передбачає превентивні заходи, які б дали можливість запобігти використанню брудних грошей у можливій подальшій злочинній діяльності, а також їх впливу на легальну економічну діяльність. До групи FATF входять 29 членів — країн та міжнародних організацій. Члени FATF — це передусім західноєвропейські та північноамериканські країни, а також Єврокомісія як надурядова інституція.

Рис. 1.6. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Останнім часом роль FATF як організатора міжнародної протидії системам відмивання нелегальних капіталів значно зросла. "Чорні списки", які формує Група, включають країни, які не співпрацюють у питаннях боротьби з відмиванням грошей. До цих списків вносяться країни, уряди яких, за оцінками експертів FATF, у своїй діяльності не дотримуються на належному рівні "Сорока рекомендацій" FATF.

Головний зміст "Сорока рекомендацій" FATF зводиться до формування законодавчих засад боротьби проти відмивання брудних грошей. Рекомендації фокусуються навколо необхідності посилення контролю за фінансовими операціями задля виявлення тих, що викликають підозру та подальшого стеження за ними як з боку самих банків, так і правоохоронних органів.

Фінансовий моніторинг — це сукупність заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Система фінансового моніторингу в Україні складається з двох рівнів: державного (обов'язкового) та первинного (внутрішнього) фінансового моніторингу (Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28 листопада 2002 р. № 249-ІV (зі змінами та доповненнями)) (рис. 1.7).

Державний (обов'язковий) фінансовий моніторинг — це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо

Рис. 1.7. Система фінансового моніторингу в Україні

фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

— спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом — Державний комітет фінансового моніторингу;

— центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій.