Розділ «4.7. Принципи корпоративного управління та ризик-менеджменту в банках»

Рис. 4.19. Елементи системи управління ризиками

Виявлення ризику. Належне виявлення ризику — це насамперед визнання та розуміння наявних ризиків або ризиків, що можуть виникнути у зв'язку з новими діловими ініціативами. Виявлення ризику має бути постійним процесом, що має здійснюватися як на рівні окремої операції, так і на рівні портфелів.

Оцінка ризику. Точне і своєчасне вимірювання ризиків є надзвичайно важливим компонентом ефективного управління ризиками. Банк, який не має системи вимірювання ризиків, має обмежену здатність контролювати ризики або здійснювати їх моніторинг. Крім того, розвинутість інструментів управління ризиками, які використовує банк, має бути адекватною складності і рівню ризиків, які він узяв на себе. Банк має періодично перевіряти надійність інструментів вимірювання, які він використовує. Належні системи вимірювання ризиків передбачають оцінювання як окремих операцій, так і портфелів.

Контроль ризику. Банк має встановити обмеження і довести їх до виконавців за допомогою положень, стандартів та процедур, які визначають обов'язки і повноваження працівників. Ці контрольні обмеження мають бути дієвими інструментами управління, які можна уточнювати в разі зміни умов або рівня толерантності до ризику. Банк має визначити послідовність процесу надання дозволів на виключення або зміни обмежень ризику, якщо вони є обґрунтованими.

Моніторинг ризику. Банки мають здійснювати моніторинг ризиків для забезпечення своєчасного відстеження рівнів ризиків і винятків із тих чи інших правил. Звіти про моніторинг мають бути регулярними, своєчасними, точними та інформативними і надаватися відповідним посадовим особам для вжиття необхідних заходів.

Ризики діяльності банку виникають на основі як внутрішніх (ендогенних), так і зовнішніх (екзогенних) факторів. Значна частина зовнішніх факторів перебуває за межами контролю з боку банку, і банк не може мати повної впевненості щодо результатів майбутніх подій, які можуть вплинути на банк, та часу їх виникнення.

Основними факторами, які впливають на рівень зовнішніх ризиків, є політичні та пов'язані з ними економічні. Усі інші фактори (демографічні, соціальні, географічні) розглядаються крізь призму політичних та економічних факторів. Серед великої кількості зовнішніх ризиків можна виокремити п'ять основних груп:

— ризик форс-мажорних обставин — пов'язаний з виникненням непередбачених обставин, які негативно впливають на діяльність банку та його партнерів (стихійні лиха та ін.);

— ризик країни — пов'язаний з можливістю настання несприятливих для діяльності банку умов у політичній, правовій, економічній сферах країни, в яких проводить свою діяльність банк;

— зовнішньо-політичний ризик — зумовлений змінами міжнародних відносин, а також політичної ситуації в одній із країн, які впливають на діяльність банку або його партнерів (війни, міжнародні скандали, імпічмент главі держави, закриття кордонів);

— правовий ризик — пов'язаний зі змінами законодавства різних країн;

— макроекономічний ризик — виникає унаслідок несприятливих змін кон'юнктури на окремих ринках або всієї економічної ситуації в цілому (економічна криза). Окремо слід вирізнити складову макроекономічного ризику — інфляційний ризик, пов'язаний з можливою втратою первісної вартості активів.

Реалізація зовнішнього фактора ризику, на який наражається банк, може поставити під загрозу безперервність його діяльності. Тому в процесі аналізу ризиків банк в обов'язковому порядку має враховувати можливість виникнення екстремальних обставин (стрес-сценарій). Отже, банк має розробити відповідні заходи у формі плану дій на випадок кризових обставин, який підлягає регулярному оновленню і тестуванню і є невід'ємною складовою механізмів контролю за ризиками банку.

Банк має забезпечити наявність процедур та заходів щодо попередження стресових ситуацій, зумовлених внутрішніми причинами. Банк має здійснювати моніторинг ризиків для забезпечення обґрунтованого та надійного взаємозв'язку між загальними параметрами його ризиків та капіталом, фінансовими ресурсами і фінансовими результатами (надходженнями) через відповідні механізми контролю. Методики кількісної оцінки ризиків мають ґрунтуватися на критерії економічної вартості капіталу та потребі підтримання капіталу на рівні, необхідному для компенсації ризиків.

Банк також має забезпечити систематичне здійснення аналізу ризиків, спрямованого на їх виявлення та оцінку їх величини. Аналіз ризиків — безперервний процес, який має враховувати: зміни внутрішніх та зовнішніх умов діяльності; нові продукти, послуги, процеси; плани на майбутнє.

Метою аналізу мають бути розуміння суті ризиків, на які наражається банк, та з'ясування, чи узгоджуються вони з його завданнями, стратегією та політикою. Тому такий аналіз має здійснюватися постійно як на рівні установи в цілому, так і на рівні окремих підрозділів та включати виявлення, вимірювання та оцінку всіх видів ризиків, у тому числі зв'язок і взаємний вплив між різними категоріями ризиків.

Аналіз ризиків має охоплювати всі продукти, послуги та процеси банку і передбачати як кількісну, так і якісну оцінку відповідних ризиків. Керівництво банку має знати результати аналізу ризиків та враховувати їх у роботі. У результаті аналізу ризиків банк може дійти висновку, що ризики банку не відповідають або перестали відповідати обраним параметрам, або обрані параметри ризиків не відповідають чи перестали відповідати завданням та стратегії банку. Може також виявитися, що організаційна структура і механізми контролю банку не узгоджуються зі змінами в параметрах ризиків. Тому управління ризиками має супроводжуватися переглядом завдань, обраної стратегії, розробленої організаційної структури та механізмів контролю. Аналіз може виявити ризики, які не були помічені раніше та які не можна мінімізувати за допомогою відповідних процедур і заходів контролю. У такому разі банк має прийняти рішення щодо прийнятності таких ризиків і доцільності подальшого здійснення того виду діяльності, на якому ці ризики ґрунтуються.

Отже, аналіз, потрібний для виявлення та узагальнення ризиків, має проводитися на рівні, що дає змогу охопити банк у цілому як на індивідуальній, так і консолідованій основі.

Організаційне та функціональне забезпечення ризик-менеджменту в банках.

Діяльність з управління ризиками здійснюється через організаційну структуру, яка підлягає періодичному уточненню та вдосконаленню, враховуючи зміни ситуації та середовища.