Розділ «4.7. Принципи корпоративного управління та ризик-менеджменту в банках»

— рішення щодо прийняття ризику мають відповідати стратегічним цілям банку;

— рішення про прийняття ризику мають бути конкретними та чіткими;

— очікувані вигоди мають належним чином компенсувати прийняття ризику;

— перерозподіл капіталу має бути пропорційним рівню ризику, що приймається банком;

— мотивація щодо досягнення високих показників дохідності має узгоджуватися з допустимими рівнями ризику в банку.

Ефективне управління ризиками вимагає чітко встановленої формалізованої процедури. Основними компонентами ефективного управління ризиками є:

— створення на найвищому рівні в банку спеціального підрозділу, який має відповідати за управління ризиками, що дасть змогу поставити управління ризиками на один рівень з іншими основними підрозділами банку;

— вироблення чіткої стратегії з управління ризиками в банку, пов'язаної з відповідними операційними процесами в банку;

— встановлення відповідних параметрів управління ризиками на операційному рівні для всіх функціональних підрозділів банку;

— бізнесові та інвестиційні рішення мають ґрунтуватися на досконалому кількісному та якісному аналізі;

— систематичне збирання повної, своєчасної та послідовної інформації, а також забезпечення адекватного зберігання та доступу до неї;

— розроблення кількісних моделей, що забезпечують стимулювання та аналіз впливу змін в економічному, бізнесовому та ринковому середовищі на профіль ризику банку та пов'язаного з цим впливу на його ліквідність, прибутковість та вартість.

З метою визначення того, яким чином банки України мають підійти до організації та функціонування систем управління ризиками (ризик-менеджменту) для забезпечення їх комплексності та надійності, Національний банк України розробив "Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України". Чітке дотримання цих методичних рекомендацій має на меті забезпечення здійснення банками операцій у межах допустимих параметрів ризиків та у такий спосіб, який забезпечить захист інтересів вкладників, кредиторів і власників банків.

Наведена в методичних рекомендаціях класифікація ризиків відображає підхід Національного банку України до ідентифікації ризиків банків. Разом із цим кожен окремий банк може розробити власну класифікацію ризиків, на які він наражається у своїй роботі. Під час її розроблення банк має врахувати класифікацію ризиків, визначену Національним банком, та за потреби розширити перелік ризиків з метою удосконалення практики управління ними.

Управління ризиками — це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв'язки між різними категоріями ризиків.

Процес управління ризиками має охоплювати всі види діяльності банку, які впливають на параметри його ризиків, та має бути безперервним процесом аналізу ситуації та оточення, в яких виникають ризики, і прийняття управлінських рішень щодо впливу на самі ризики та на рівень уразливості (експозиції) банку до таких ризиків.

Процес управління ризиками не має на меті усунення ризику, а спрямований на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризику. Винятком є деякі ризики, щодо яких немає взаємозв'язку між їх рівнем та величиною винагороди банку.

Багато ризиків, на які наражається банк, за суттю властиві банківській діяльності та є істотною часткою посередницької функції перерозподілу грошових ресурсів, яку виконують банки (наприклад, кредитний ризик). Для таких ризиків банк прагне оптимізу-вати співвідношення між ризиком і доходами, максимізуючи дохідність для заданого рівня ризику або мінімізуючи ризик, який необхідно прийняти для забезпечення бажаного рівня дохідності. Таким чином виявляються підходи до управління ризиками, що піддаються кількісній оцінці.

Деякі ризики часто є тією ціною, яку необхідно сплатити за право займатися певним бізнесом (наприклад, юридичний ризик). Як правило, такі ризики банк прагне або змушений знизити до певного граничного рівня, намагаючись при цьому здійснити щонайменші витрати. У цьому випадку проявляються підходи до мінімізації ризиків, що не піддаються кількісній оцінці.

Банки повинні намагатися створити комплексну систему ризик-менеджменту, яка б забезпечувала надійний процес виявлення, оцінки, контролю та моніторингу всіх видів ризику на всіх рівнях організації, у тому числі з урахуванням взаємного впливу різних категорій ризиків, а також сприяла вирішенню питання конфлікту завдань між необхідністю отримання доходу та мінімізацією ризиків (рис. 4.19).