Розділ «4.6. Вимірювання та оцінка нефінансових ризиків за "Системою оцінки ризиків"»

Стратегічний ризик, ризик репутації та юридичний ризик впливають на капітал і надходження банку, але їх важко точно виміряти кількісно. Тому Національним банком було вирішено, що за цими ризиками оцінюватимуться лише сукупний ризик і напрям ризику (рис. 4.18).

Рис. 4.18. Вимірювання і оцінка нефінансових ризиків за "Системою оцінки ризиків"

Ризик репутації — це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати відносини, що тривають. Цей ризик може привести банківську установу (або її керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, у тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Ризик репутації спостерігається на всіх рівнях організації, і тому банки мають відповідально ставитися до своїх відносин із клієнтами та суспільством.

Публічне сприйняття іміджу банку можна поділити на дві категорії:

— сприйняття ринком, наприклад, нинішніми або потенційними клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками);

— сприйняття органами державного регулювання, наприклад, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною податковою адміністрацією, іншими уповноваженими органами.

Для оцінки ризику репутації наглядовці мають ураховувати:

— сприйняття ринком або суспільством менеджменту і фінансової стабільності банку;

— сприйняття ринком або суспільством продуктів чи послуг, які пропонує банк;

— бажання та здатність керівництва банку коригувати бізнес-стратегії відповідно до змін у законодавстві, кон'юнктури ринку або інших факторів (наприклад, припинення або обмеження дії окремих пунктів ліцензії, зміна статусу банку тощо);

— практику роботи банку щодо аналізу перспектив розширення спектра продуктів та послуг і розроблення відповідної внутрішньої нормативної бази, у тому числі щодо перевірки клієнтів та отримання інформації про них; перспективи збереження такої практики надалі;

— обсяг послуг довірчого управління та умови їх здійснення;

— характер та обсяг скарг і звернень від клієнтів та здатність і бажання керівництва відповідно реагувати на них;

— наявність гучної або помітної судової справи, яка негативно впливає на імідж банку;

— штрафи, пені та інші фінансові збитки, завдані банку в минулому в результаті притягнення банку (або його керівників) до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

— результати перевірок уповноважених органів державного регулювання, бажання та здатність керівництва відповідно реагувати на їх рекомендації;

— участь банку у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб. Юридичний ризик — це наявний або потенційний ризик для

надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного тлумачення законів або правил. Банки наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може спричинити сплату штрафних санкцій та адміністративних стягнень, грошове відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, звуження можливостей для розвитку і правового забезпечення виконання угод.

Для оцінки юридичного ризику наглядовці мають враховувати такі фактори: