Розділ «Тема 7. Оцінювання кредитоспроможності позичальника»

7.3. Оцінювання кредитоспроможності фізичних осіб

Оцінювання фінансового стану позичальника-фізичної особи здійснюється з метою визначення класу його надійності та фінансової можливості своєчасно та в повному обсязі здійснювати погашення кредиту в строки і на умовах, встановлених кредитним договором.

Періодичність оцінювання фінансового стану позичальників - фізичних осіб визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року). Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то оцінювання фінансового стану позичальника - фізичної особи має відбуватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду несвоєчасного погашення боргу, крім випадків, пов'язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороби тощо).

В банківській практиці при здійсненні оцінювання кредитоспроможності позичальника-фізичної особи поширеним є використання методу кредитного скорингу.

Кредитний скоріше - методика оцінювання кредитоспроможності позичальника-фізичної особи, яка передбачає бальну систему аналізу якісних і кількісних показників його діяльності.

Кредитний скоринг - це статистичний метод дослідження, який використовується кредиторами для швидкого та об'єктивного оцінювання кредитного ризику особи, що подає заявку на одержання кредиту. Розрахований результат визначається в балах, які характеризують ступінь ймовірності погашення кредиту. Кількість балів варіює залежно від обраної банківською установою методики оцінювання позичальників - фізичних осіб. Чим більша кількість балів, тим більша ймовірність для позичальника отримати кредит у банку.

Важливою особливістю системи кредитного скорингу є те, що вона не може застосовуватися за шаблоном, а має розроблятися, виходячи з особливостей, притаманних банківській установі, клієнтурі банку, враховувати банківське законодавство і традиції країни, тобто підлягає постійному контролю та видозміненню.

У банківській практиці існують різні моделі кредитного скорингу, а зокрема, лінійна регресія, логістична регресія, лінійне програмування, дерево класифікації, нейронні сітки, генетичний алгоритм, метод найближчих сусідів тощо. У найбільш спрощеному вигляді скорингова модель є зваженою сумою визначених характеристик, у результаті чого розраховується інтегральний показник, за яким визначається можливість позичальника повернути одержаний кредит.

Вважається, що методика оцінювання кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб з використанням кредитного скорингу була розроблена американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х років XX ст. Його методика є найбільш поширеною і дає можливість здійснити експрес-аналіз у присутності клієнта за його заявкою на кредит. Д. Дюран виділив групи чинників, які максимально дозволяють визначити ступінь кредитного ризику, і коефіцієнти для них. До обраних ним чинників, що характеризують кредитоспроможність фізичної особи, належать вік, стать, тривалість проживання у конкретній місцевості, професія, фінансові показники, робота, стаж (табл. 7.2).

Таблиця 7.2. Методика кредитного скорингу за Д. Дюраном

Банківські установи різних країн самостійно обирають для себе найбільш оптимальні критерії при здійсненні оцінювання кредитоспроможності позичальника з використанням методики кредитного скорингу. Критерії кредитного скорингу, які використовуються у банківських установах США та Франції, наведено відповідно у Додатку 30 та Додатку 31.

У зарубіжних країнах діють різноманітні кредитні скорингові компанії, які розробляють моделі оцінювання кредитоспроможності позичальників та пропонують свої послуги щодо проведення аналізу позичальників за розробленими методиками.

При здійсненні аналізу кредитоспроможності фізичних осіб вітчизняні банківські установи керуються Положенням НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженим постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 р. Окрім визначених у ньому обов'язкових вимог до оцінювання фінансового стану позичальників, банківські установи можуть самостійно розробляти та використовувати додаткові методики, які регламентовані окремими внутрішнім)! банківськими положеннями щодо здійснення банківського кредитування та аналізу кредитоспроможності позичальників.

Для оцінювання фінансового стану позичальника-фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.

При розгляді питання про надання кредиту та оцінювання фінансового стану позичальника під час обслуговування боргу мають ураховуватися як якісні характеристики (особиста кредитоспроможність) позичальника, так і кількісні показники (економічна кредитоспроможність), що підтверджуються відповідними документами і розрахунками. Залежно від того, якою мірою той чи інший показник може вплинути на виконання позичальником зобов'язань за кредитом, кожному з них установлюються оптимальні значення та присвоюються відповідні бали.

До якіснім характеристик позичальника зокрема належать:

- загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних документів, що підтверджують його право власності, засвідчені в установленому порядку);

- соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

- вік клієнта;

- кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами в минулому та своєчасність їх погашення й сплати процентів і комісій за ними).