Розділ «Тема 7. Оцінювання кредитоспроможності позичальника»

Результати оцінювання фінансового стану позичальників банку підписує відповідний працівник банку (філії), що її проводив, оригінал у паперовому вигляді долучається до кредитної справи позичальника. Результати аналізу кредитоспроможності клієнтів мають зберігатися в банку відповідно до строків зберігання документів з кредитування, встановлених законодавством України, особливо щодо великих кредитів та кредитів особам, що пов'язані з банком (інсайдерам).

Перевагами використання системи кредитного скорингу при оцінюванні кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб є швидкість і більша об'єктивність у прийнятті кредитних рішень, можливість ефективного управління кредитним портфелем, зниження рівня неповернення кредитів, відсутність необхідності додаткового навчання персоналу тощо.

До її недоліків можна віднести складність у виборі оптимальних характеристик та визначення інформації, яка є найбільш важливою, а якою можна знехтувати. При цьому слід також враховувати особливості кожного індивідуального позичальника.

Отож, при оцінюванні кредитоспроможності позичальників банківські установи широко застосовують систему кредитного скорингу. Використання такої системи передбачається, як правило, для оцінювання кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб. Однак, не виключено її використання банківськими установами і при аналізі підприємств-позичальників, що в свою чергу зумовлено наявністю більшого обсягу інформації про них.

7.4. Визначення рейтингу надійності позичальника

Результатом аналізу кредитоспроможності позичальників банку - юридичних чи фізичних осіб є визначення класу платоспроможності і кредитоспроможності клієнта. Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінювання його фінансового стану визначається на підставі основних критеріїв та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників. При цьому підсумовується сукупна кількість балів за показниками, що аналізувалися.

У разі, якщо методика оцінювання кредитоспроможності позичальника передбачає окремий аналіз загальних фінансових показників та показників, що характеризують кредит, із встановленням окремих балів для кожного показника, то їх кінцевий результат визначається за такою технологією:

- за кожним показником, що аналізується, на основі наданої позичальником інформації з можливих варіантів здійснюється вибір найбільш прийнятного;

- відповідно до обраного варіанту відповідний йому бал множиться на питому вагу, яка відповідає показнику, що аналізується;

- сума розрахованих показників дає загальний показник, який залежно від отриманої суми, дає змогу визначити клас позичальника відповідно до встановленої та затвердженої банком методики оцінювання кредитоспроможності та визначення класу позичальника.

Визначення класу позичальника за рейтингом надійності проводиться згідно з Положенням НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженим постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 р. та внутрішніми положеннями банківської установи відповідно до розробленої методики оцінювання кредитоспроможності позичальників юридичних і фізичних осіб.

За результатами оцінювання фінансового стану позичальники зараховуються банком до відповідного класу. При цьому позичальників - юридичних осіб (крім банків) за рейтингом надійності зараховують до одного з п'яти класів:

1) Клас "А".

Позичальники, які зараховані до цього класу, характеризуються доброю фінансовою діяльністю, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями (зокрема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди); економічні показники перебувають у межах установлених значень (відповідно до методики оцінювання фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника мас відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна/Одночасно можна дійти висновку, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. Банківські установи відносять до цього класу позичальників, стабільно висока фінансова діяльність яких не викликає жодних сумнівів.

2) Клас "Б".

Фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники банку, які належать до нього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їхньої діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Однак, недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними (за наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити). Банківські установи відносять до цього класу позичальників, фінансова діяльність яких характеризується як добра і при цьому можлива видача кредиту позичальнику.

3) Клас "В".

Фінансова діяльність позичальників, віднесених до цього класу, є задовільною і потребує детальнішого контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення відповідних угод тощо. У банківській практиці до цього класу належать позичальники з задовільним фінансовим станом, але при цьому існує необхідність детального контролю за кредитною операцією.

4) Клас "Г".

Позичальники, які належать до цього класу, характеризуються незадовільною фінансовою діяльністю (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів (комісійної винагороди) за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення класифікації немає безсумнівних підтверджень щодо поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника або рівня забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу, як правило, зараховуються позичальники банку, проти яких порушено справу про банкрутство. У практиці діяльності банківських установ надання кредиту позичальникам цього класу є недоцільним.