Розділ «Тема 5. Процес банківського кредитування та його організація»

Категорія заборгованості за кредитами, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів, повинна визначатися банком щомісяця залежно від кількості днів прострочення основного боргу та процентів за ним. При цьому враховуються коефіцієнти резервування, наведені у табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Коефіцієнти резервування за однорідними споживчими кредитами

Банківські установи можуть самостійно визначати та затверджувати більш жорсткі критерії для віднесення заборгованості до відповідної категорії.

На підставі проведеної класифікації кредитної операції та враховуючи прийняте забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування, який і визначає розрахункову величину резерву за відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (табл. 5.4).

Таблиця 5.4. Коефіцієнти резервування за кредитними операціями

Якщо кредитна діяльність здійснюються на міжнародному ринку, то під час формування резервів за кредитними операціями банки мають враховувати ризик країни, який виникає у зв9язку з кредитуванням позичальників інших країн і залежить від нестабільної політичної й економічної ситуації, політики уряду щодо іноземних кредитів, інвестицій тощо.

При розрахунку резерву з урахуванням ризику країни чистий кредитний ризик зважується на один із двох коефіцієнтів резервування, що є більшим:

1)або коефіцієнт резервування за ступенем ризику залежно від кредитної операції (наведений у табл. 5.4);

2) або коефіцієнт резервування за ризиком країни позичальника (табл. 5.5).

Розмір резерву визначається зваженням суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку в окремому банку, на відповідний коефіцієнт резервування.

Таблиця 5.5. Коефіцієнти резервування за групами ризику країни-позичальника

Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни. Для врахування ризику країни (при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами) використовується рейтинг, встановлений міжнародними рейтинговими агентствами (доводиться до відома банків НБУ). Розподіл країн за групами ризику наведено у Додатку 17.

При цьому, якщо банки та інші позичальники розташовані в країнах, рейтинг яких не підтверджений однією із провідних світових рейтингових компаній, то вони належать до групи 7. Банківські установи (резиденти і нерезиденти) та інші позичальник"!, що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, та банки, зареєстровані в офшорних зонах, належать до групи 8. Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3-8 - "нестандартними".

Формування резервів банківські установи зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу.

Критерії, які застосовуються банківськими установами у процесі аналізу кредитного портфеля та формування і використання резервів на покриття збитків за кредитними операціями мають відображатись у відповідних внутрішніх документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банківські установи повинні зберігати інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше ніж п'ять років з часу закінчення дії кредитної угоди.

Отож, банківські установи здійснюють постійний контроль за кредитними операціями з клієнтами та виявляють і запобігають виникненню загроз неповернення позичальниками одержаних кредитних коштів та несплати ними процентів за користування кредитом. При цьому банки повинні формувати резерви на відшкодування можливих втрат за кредитним операціями, які використовуються для погашення заборгованості, стягнення якої є неможливим.

5.4. Порядок погашення кредиту та закриття кредитної справи

При здійсненні кредитних операцій банківські установи повинні визначити найбільш прийнятні для себе і для позичальника шляхи погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитними коштами.

Погашення кредиту позичальником здійснюється за такими методами: