Розділ «Тема 14. Банківська проблемна кредитна заборгованість і методи її реструктуризації»

2. Санація, тобто розробка системи заходів, що провадяться для запобігання банкрутству підприємств. Санація може здійснюватися шляхом злиття підприємства, що перебуває на межі банкрутства, з більш потужною компанією; випуску нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу; надання урядових субсидій; зменшення розміру процентів за облігаціями, випущеними підприємством, і відстрочки їх погашення; перетворення короткострокової заборгованості підприємства на довгострокову тощо.

3. Призначення тимчасової адміністрації за участю працівників банку.

4. Реструктуризація банківських активів шляхом зменшення кредитного портфеля і збільшення інвестиційного. При цьому акції клієнта на суму боргу передаються банку і банк із кредитора стає власником клієнта. Проте цей засіб може бути впроваджений тільки за згодою акціонерів та за наявності додаткової емісії цінних паперів.

5. Сек'юритизація кредитів - дрібні, неліквідні кредити, ідентичні за характером, строками і дохідністю об'єднуються в один пакет, на основі якого випускаються цінні папери, що продаються кінцевим інвесторам. У результаті сек'юритизації право отримання боргу і процентів за виданими кредитами переходить до власника цінного папера.

У діяльності банківських установ використовуються такі види сек'юритизації:

- класична сек'юритизація - передбачає списання активів з балансу банку на SPV-компанію - спеціально створену юридичну особу (рис. 14.3). При цьому випуск цінних паперів здійснюється траншами. Перший випуск є найбільш ризикований. Покупці таких облігацій отримують більш високу дохідність, але першими зазнають втрати у разі виникнення дефолтів. Другий випуск - це цінні папери середньої ризикованості, а третій - облігації з найбільш якісним забезпеченням, тобто з мінімальним ризиком;

- квазі-сек'юритизація - не передбачає списання активів з балансу банку. При цьому випускаються цінні папери, заставою за якими виступає кредитний портфель банку, тобто всі платежі, які мають надійти за кредитами, закладені на користь інвестора;

- часткове використання механізмів сек'юритизації шляхом продажу проблемних кредитів колекторським агентствам чи іншим організаціям без випуску цінних паперів.

Рис. 14.3. Схема класичної сек'юритизації активів

1 - Банківська установа видає кредити позичальникам.

2 - Банк передає портфель однорідних кредитів і право отримання процентів за ними спеціально створеній компанії (SPV) і списує активи зі свого балансу.

3 - SPV - компанія випускає облігації, забезпеченням за якими є права вимоги за кредитами, і продає цінні папери інвесторам.

4 - SPV - компанія перераховує банку гроші, отримані від випуску облігацій.

5 - Банк спрямовує отримані від продажу активів кошти на видачу нових кредитів.

6 - SPV - компанія отримує постійні платежі від позичальників банку, за рахунок яких виплачується інвесторам дохід за облігаціями.

Таким чином, основною метою сек'юритизації, як правило, є залучення більш дешевого фінансування на ринку, а також покращення своїх фінансових показників (наприклад, показників адекватності капіталу за рахунок зменшення ризикованості активів). Необхідною умовою для проведення сек'юритизації є стандартизація активів, що дає змогу в подальшому розподілити однорідні активи на транші, залежно від надійності. При цьому випускаються цінні папери, як правило, облігації, забезпечені однорідними активами (наприклад, іпотечними кредитами).

До основних методів, які можуть застосовуватися банками щодо повернення наданих кредитних ресурсів, слід віднести:

1) реабілітацію проблемної заборгованості - розробку спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту;

2) ліквідацію проблемної заборгованості - повернення кредиту шляхом проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

У разі, якщо позичальник і банк впевнені, що фінансові труднощі - це тимчасове явище, банківські установи можуть пропонувати клієнтам реабілітацію кредитної заборгованості. При цьому банківські установи можуть домовитися з проблемним клієнтом і переглянути строки чи порядок погашення заборгованості. У такому випадку позичальник повинен представити до банку документальне підтвердження виникнення ситуації, яка призвела до неможливості виплат за кредитом (свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть чоловіка, виписки з медичних карток, довідка з лікарні тощо). У будь-якому випадку питання реструктуризації проблемної заборгованості для кожного позичальника вирішується індивідуально.