Розділ «Тема 14. Банківська проблемна кредитна заборгованість і методи її реструктуризації»

Банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Справа про банкрутство боржника може бути порушена арбітражним судом, якщо безспірні вимоги банку до боржника (окремо чи пазом з безспірними вимогами інших кредиторів) сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Якщо справу про банкрутство боржника вже порушено за заявою іншого кредитора (наприклад, органу державної податкової служби), банк має право у вищезазначених випадках звернутися до арбітражного суду з заявою про грошові вимоги до боржника незалежно від наявності забезпечення. Строк для звернення - місяць з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. До заяви необхідно додати документи, що підтверджують грошові вимоги банку до боржника. Копії зазначеної заяви та доданих до неї документів необхідно надіслати боржнику.

Отож, якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство та вживати заходів претензійно-позовного характеру.

Короткі підсумки

1. Однією із важливих проблем сучасної банківської системи та економіки України є непогашення кредитної заборгованості позичальниками. Серед основних чинників, які можуть впливати на виникнення проблемної заборгованості банків, можна виділити: зовнішні чинники, які пов'язані із економічними, політичним, соціальним становищем у державі, та внутрішні чинники, пов'язані як з діяльністю позичальника, так і роботою банківської установи.

2. Для мінімізації ризиків неповернення банківських кредитів позичальниками банки повинні своєчасно відстежувати негативні зміни у діяльності позичальників та виявляти можливості виникнення проблемної заборгованості за кредитами. При цьому необхідно здійснювати аналіз як на рівні кожної окремої кредитної угоди, так і на рівні кредитного портфеля банку в цілому.

3. У банківській практиці можуть застосовуватися різноманітні методи управління проблемною заборгованістю. Серед заходів впливу на скорочення проблемної заборгованості можна виділити: встановлення та стягнення штрафних санкції з позичальників, санація, сек'юритизація кредитів, реструктуризація банківських активів тощо.

4. Одними з найбільш поширених методів щодо повернення проблемної кредитної заборгованості є реабілітація проблемної заборгованості та її ліквідація. Реабілітація проблемної заборгованості означає розробку спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Ліквідація проблемної заборгованості передбачає повернення кредиту проведенням процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

5. При стягненні проблемної кредитної заборгованості банківські установи можуть звертатися до послуг спеціальних структур, які займаються збиранням боргів позичальників, - колекторських агентств. Розвиток колекторського бізнесу набуває дедалі більших обертів як в Україні, так і за кордоном. Це пов'язане в першу чергу із зростанням обсягів простроченої кредитної заборгованості.

6. Колекторські агентства можуть надавати послуги щодо стягнення проблемної кредитної заборгованості з позичальників, супроводження виконання судового рішення, а також здійснювати купівлю у банківських установ давньої простроченої заборгованості. За надання таких послуг організації, які займаються збиранням боргів, отримують певну винагороду, розмір якої залежить від суми боргу, строку та типу заборгованості, місця перебування позичальника, наявності забезпечення за кредитом та інших чинників.

7. У разі непогашення позичальником заборгованості за кредитом банківські установи можуть проводити претензійно-позовну роботу та стягувати борг у судовому порядку. При цьому здійснюється: переведення такої заборгованості на окремий рахунок з обліку простроченої заборгованості; направлення до позичальника претензії, яка містить вимогу виконання зобов'язання перед банком з попередженням про те, що в разі його невиконання банк звернеться до суду; повідомлення служби безпеки банку про прострочення кредиту і при подальшій несплаті боргу передача кредиту у підрозділ управління проблемною заборгованістю; у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом звернення з позовною заявою до суду.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!