Розділ «Тема 14. Банківська проблемна кредитна заборгованість і методи її реструктуризації»

Серед основних шляхів, за допомогою яких можна виявити проблемну заборгованість позичальників за кредитами, слід виділити:

1. Аналіз кредитного портфеля банку.

2. Контроль за кожною конкретною кредитною операцією. До проблемних кредитів у портфелі банку можна віднести

кредити прострочені, пролонговані, сумнівні до повернення та безнадійні. Для якомога швидшого виявлення проблемної заборгованості банківські установи повинні аналізувати свій кредитний портфель щодо своєчасності погашення виданих кредитів. Для цього необхідно:

- виявити частку, яку становить проблемна заборгованість у загальній сумі кредитів банку;

- проаналізувати структуру проблемної заборгованості у розрізі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів;

- визначити загальну суму простроченої заборгованості за кредитами банку і процентів за ними;

- розрахувати частку, яку становить прострочена заборгованість у загальній сумі кредитів банку;

- проаналізувати зміни сум простроченої заборгованості у динаміці;

- розглянути структуру простроченої заборгованості у розрізі клієнтів банку;

- проаналізувати давність виникнення простроченої заборгованості;

- з'ясувати причини виникнення простроченої заборгованості у кожному конкретному випадку;

- проаналізувати заходи, яких вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів.

Аналіз кредитного портфеля щодо погашення кредитів проводиться за обсягом прострочених, переоформлених (пролонгованих кредитів), сумнівних до повернення кредитів та фактами списання безнадійної заборгованості. Банківські установи визначають найбільш прийнятну для себе структуру кредитного портфеля. Структура кредитного портфеля банківської установи може вважатися задовільною у тому разі, якщо питома вага проблемних кредитів становить не більше ніж 30%. Однак, банки можуть встановлювати і більш жорсткі критерії оцінювання якості кредитного портфеля (зокрема, встановлювати окремі граничні значення обсягів прострочених, сумнівних та пролонгованих кредитів тощо).

Значне збільшення питомої ваги пролонгованих кредитів порівняно з часткою прострочених кредитів може свідчити про приховування фактів неповернення кредитів пролонгацією. Для цього банківські установи повинні проаналізувати структуру пролонгованих кредитів у розрізі:

- пролонгованих менше ніж два рази (у тому числі: на строк не більше ніж 6 місяців, на строк понад 6 місяців);

- пролонгованих понад два рази (у тому числі: на строк не більше ніж 6 місяців, на строк понад б місяців).

Однак, найбільшу увагу у кредитному портфелі банку слід приділяти простроченим кредитам. Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від строку її виникнення та частки кожної групи в загальній сумі прострочених кредитів. При цьому прострочені кредити доцільно групувати за строками прострочення: від 1 до 30 днів; від ЗІ до 90 днів; від 91 до 180 днів; понад 181 день. Збільшення частки прострочених кредитів понад 181 день свідчить про підвищення ймовірності втрати цих коштів.

Для недопущення виникнення простроченої заборгованості банківські установи мають проводити аналіз поточної (стандартної) заборгованості за кредитами. Контроль за строками погашення кредитів здійснюється у розрізі окремих позичальників за їх кредитними справами.

Важливе значення для запобігання проблемним кредитам має контроль за кожною конкретною кредитною операцією. При цьому банківські установи можуть здійснювати (рис. 14.2):