Розділ «Тема 14. Банківська проблемна кредитна заборгованість і методи її реструктуризації»

- нечітке визначення у кредитному договорі умов, які забезпечують захист інтересів кредитора;

- недостатньо виважені прийняті рішення щодо надання кредитів (необґрунтовані рішення щодо пролонгації кредитів, зміни графіків платежів тощо);

- відсутність належного контролю виконання умов кредитного договору клієнтом після прийняття рішення щодо кредитування та надання позичальнику кредитних коштів;

- зловживання працівників банківської установи та перевищення визначених службових повноважень кредитними спеціалістами;

- відсутність належного моніторингу наявності та зміни якості забезпечення за кредитом тощо.

Як правило, проблемні кредити здебільшого не виникають зненацька. Існує багато попереджень, які свідчать про те, що фінансовий стан позичальника погіршується, що наданий йому кредит може бути не повернений у визначений строк, або зовсім не повернений. Ці попередження працівник банку повинен уміти вчасно розпізнавати. Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик за якими є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу виникнення фінансових труднощів та вжити заходів щодо виправлення такої ситуації і захисту інтересів банку.

Серед загальних ознак, які можуть свідчити про виникнення проблемної заборгованості слід виділити:

- затримки у платежах позичальника за кредитом;

- припинення контактів позичальника з банком;

- погіршення стану розвитку галузі;

- зміна вартості забезпечення;

- зменшення надходжень коштів на рахунки позичальника;

- втрата ринків збуту позичальником;

- втрата постачальників, покупців;

- зміна керівництва позичальника;

- зміна сфери діяльності позичальника;

- погіршення фінансового стану клієнта тощо.

Для визначення ознак проблемної заборгованості використовують: аналіз бухгалтерської та фінансової звітності; особисті контакти з позичальником; вірогідні повідомлення від третіх осіб та інших відділів банку. У період користування кредитом позичальник повинен надавати банку баланси, звіти про фінансові результати, інші матеріали, необхідні для здійснення контролю за цільовим використанням кредиту і своєчасним його погашенням. Працівник банку, який обслуговує позичальника, повинен сумлінно аналізувати документи, що надходять від позичальника для оцінювання перспектив своєчасності повернення кредиту. У результаті проведення такого аналізу можуть бути виявлені ознаки, які свідчитимуть про можливість неповернення в строк кредиту.

Умови виникнення проблемної заборгованості слід визначати працівниками кредитного підрозділу банку якомога швидше, оскільки, лише вчасне виявлення та управління кредитною заборгованістю зможе мінімізувати ризики збитків для банківської установи.

Прострочення за кредитами у банківській практиці є постійним явищем. Але при цьому важливе значення мають обсяги такої простроченої заборгованості та темпи її зростання. Банківські установи мають прикладати максимум зусиль, аби процент неповернення кредитів був якомога нижчим.