Розділ «Тема 9. Юридичні форми забезпечення банківських кредитів»

Р и с. 9.7. Страхові послуги у банківському кредитуванні

При страхуванні ризику непогашення кредиту страхувальниками виступають банківські установи. При цьому предметом страхування є майнові інтереси страхувальника (або третіх осіб), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з матеріальними збитками, завданими страхувальнику внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та процентів за користування ним, на умовах, встановлених чинним кредитним договором. Предметом страхування є також відповідальність всіх або окремих позичальників перед банком за своєчасне і повне погашення кредитів і процентів за користування ними протягом строку, встановленого у договорі страхування.

Страхувальник може обрати для себе різні варіанти страхування залежно від страхового тарифу та відповідальності страховика за окремими договорами страхування:

- страхування суми виданого кредиту з процентами;

- страхування лише суми основного боргу за кредитом;

- страхування відповідальності всіх позичальників, яким були надані кредити;

- страхування відповідальності кожного окремого позичальника. Під час страхування ризику непогашення кредиту укладається договір страхування, сторонами в якому виступають страхова компанія (страховик) з одного боку і банківська установа (страхувальник) - з другого. Відповідальність страховика виникає, якщо страхувальник не отримав обумовлену кредитним договором суму протягом визначеного проміжку часу після настання строку платежу, передбаченого кредитним договором. При цьому конкретні межі відповідальності страховика та строки їх настання визначаються договором страхування. Договір страхування ризику непогашення кредиту укладається на підставі письмової заяви страхувальника. При цьому страхувальником подаються такі документи:

- оригінал (нотаріально завірена копія) кредитного договору;

- оригінал (нотаріально завірена копія) статуту та установчого договору позичальника;

- техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту та документів, які обґрунтовують його складання;

- бухгалтерський баланс (довідка про фінансовий стан) позичальника за минулий період (квартал, півріччя тощо), підтверджений аудитором (аудиторською фірмою);

- опис товарно-матеріальних цінностей або іншого майна позичальника, які можуть стати забезпеченням права регресних вимог страховика за настання страхового випадку, передбаченого договором страхування та виплати страховиком суми страхового відшкодування;

- інші документи, необхідні для визначення ступеня ризику неповернення кредиту.

Загалом схема страхування ризику непогашення кредиту може бути такою (рис. 9.8):

1 - Банк-кредитор (страхувальник) укладає кредитні договори з позичальниками та здійснює операції з надання кредитних коштів. При цьому банківська установа самостійно обирає можливі варіанти страхування ризику неповернення кредитів.

Рис. 9.8. Страхування ризику непогашення кредиту

2 - Банківська установа (страхувальник) звертається до страхової компанії (страховика) з письмовою заявою та необхідним пакетом документів для визначення страхового ризику (певної події, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання) та розміру страхового тарифу (ставки страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування).

Заява на страхування складається у відповідній, визначеній страховиком, формі і містить дві частини:

1) безпосередня заява страхувальника (банку), яка заповнюється банком-кредитором, відображає основні положення щодо страхування ризику непогашення кредиту (назви і юридичні адреси банку і позичальника, основні дані про позичальника та інформація щодо наданого кредиту та процентів за користування ним, страхова сума, особливі умови кредитного договору) і підписується керівником банківської установи та головним бухгалтером;

2) записи страховика (сума страхових премій, платіжні реквізити страхової компанії), які підписуються керівником страхової компанії та головним бухгалтером.