Розділ «Тема 9. Юридичні форми забезпечення банківських кредитів»

- сплатити страховику пеню в розмірі подвійної ставки кредитного проценту від суми, що підлягає виплаті за кожен день про-строчки, починаючи з дня сплати страховиком страхового відшкодування до дня остаточного розрахунку з ним.

6 - За настання страхового випадку кредитор зобов'язаний в дводенний термін подати страховику заяву в письмовій формі та страховий поліс. Після цього страховик разом із кредитором та позичальником (страхувальником) проводить експертизу, за результатами якої складає страховий акт про непогашену суму кредиту та процентів за користування ним.

7 - Страховик, з моменту завершення строку дії кредитного договору, повинен виплатити кредиторові страхове відшкодування протягом встановленого періоду. Після виплати кредиторові страхового відшкодування останній поступається перед страховиком правом вимоги відшкодування завданих боржником збитків у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Кредитор, який поступився правом вимоги перед страховиком, зобов'язаний передати йому документи, необхідні для реалізації права вимоги.

Кредитні ризики, залежно від позиції страхової компанії, можуть бути пов'язані з ризиками, які залежать від самого банку, а зокрема, з якістю оцінювання позичальника. За цей ризик банк отримує процентний дохід, а страховик навряд чи зможе допомогти банку в мінімізації такого ризику.

На практиці банківські установи і страхові компанії можуть погоджувати умови страхування кредитних ризиків банку, якщо страхова компанія пропонує повний комплект послуг щодо обслуговування локального кредитного портфеля (оцінювання кредитоспроможності позичальника, збирання боргів тощо), і тарифи при цьому можуть бути нижчими, ніж затрати банку на обслуговування цього портфеля.

Страхування застава, яка береться у забезпечення за кредитом банку згідно з програмами кредитування, здійснюється, як правило, у межах страхових лімітів (загальних обсягів страхування страховою компанією заставного майна, майнових прав, кредитних ризиків, життя позичальників банку за договорами страхування, що укладаються страховою компанією), затверджених кредитним комітетом банку. Відповідальний працівник підрозділу банку з управління ризиками перевіряє повноваження представника страхової компанії, який від її імені укладає договір страхування. Відповідальність за укладання договору страхування заставного майна несе підрозділ, який займається заставними операціями банку.

Договори страхування майна, як правило, повинні бути тристоронніми, укладеними між страховою компанією, страхувальником (клієнтом банку) та банківською установою (як вигодонабувачем). Відповідальність за наявність договору страхування (його копій) у кредитній справі позичальника, а також платіжного документа, що підтверджує оплату страхової премії, покладена на відповідний підрозділ банку, який займається супроводженням та моніторингом кредитних операцій. Цей структурний підрозділ банківської установи здійснює контроль за своєчасною сплатою щорічних страхових премій за договором страхування заставленого майна тощо.

У випадку відмови страхувальника від укладання договору страхування підрозділ кредитного супроводження має здійснити певні заходи:

- за ненадання позичальником документального підтвердження страхування предмета застави на наступний день після строку страхування, вказаного в договорі застави, або в перший день наступного року кредитування, відповідальним працівником відділу кредитного супроводження надсилається позичальнику вимога щодо здійснення страхування предмету застави на наступний рік кредитування або дострокового погашення кредиту (вимога надсилається позичальнику через відправлення йому рекомендованого листа з повідомленням);

- за ненадання документального підтвердження факту страхування заставленого майна протягом встановленого банком періоду (як правило, 10 банківських днів) з моменту отримання банком підтвердження про отримання вимоги позичальником відповідний підрозділ банківської установи повідомляє про це підрозділ з управління ризиками банку.

Банківська установа, як страховий агент, ураховує основні види ризиків та розміри франшиз, визначені страховою компанією (табл. 9.1). Розміри франшиз визначаються страховиком у відсотках або в абсолютному розмірі і враховуються при виплаті страхового відшкодування.

Таблиця 9.1. Типові види страхових ризиків залежно від виду заставного майна та максимальні розміри франшиз

Названі типові види страхових ризиків, як правило, є основними при укладенні договорів страхування і визначаються залежно від конкретного випадку та можуть бути доповнені. Банк, як страховий агент, щомісячно отримує комісійну винагороду від страхових компаній згідно з укладеним договором на підставі акта виконаних робіт.

Щомісячно банківська установа здійснює контроль за використанням страхових лімітів, встановлених страховим компаніям, та надходженням комісійної винагороди від страхових компаній у банк. При цьому щомісячно відповідні підрозділи банківської установи готують щомісячний звіт про результати роботи зі страховими компаніями за минулий звітний місяць за відповідною формою, встановленою банківською установою (Додаток 42).

Майнове страхування предмета іпотеки (нерухомого майна) є обов'язковою умовою при іпотечному кредитуванні. Іпотекодавець (позичальник) зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. Таке страхування здійснюється до моменту надання позичальнику житлового іпотечного кредиту. Страховий поліс є гарантією забезпечення виданого банком кредиту.

Відповідно до договору майнового страхування страховими випадками є:

o пожежа, удар блискавки, вибух газу (включаючи вибух котельного устаткування);

o стихійні лиха (буря, вихор, ураган, смерч, злива, град, повінь, паводок, землетрус, обвал, оповзень, каменепад, лавина, осідання фунту тощо);

o протиправні дії третіх осіб, що призвели до знищення, пошкодження або псування предмета іпотеки;

o пошкодження водою з водогінних, каналізаційних, опалювальних систем, проникнення води із сусідніх приміщень, а також внаслідок гасіння пожежі.