Розділ «9.3. Агрохімічні та фізіолого-екологічні основи системи удобрення»

За відсутності даних про параметри сумісності препаратів або за потреби їх уточнення виконують перевірку на сумісність. Компоненти суміші в кількостях, які відповідають польовим нормам витрати, закладають у мірні посудини однакового об'єму. Після приготування робочих розчинів до повного розчинення посудини закривають і перемішують рідину, перевертаючи їх 10–15 разів. Потім розчини змішують і візуально перевіряють на однорідність після відстоювання впродовж 30 хв.

Ознаками несумісності є пошарове розподілення робочої рідини, утворення піни, звичайного або пластівчастого осаду. Слід зазначити, що будь-яка комбінація компонентів, яка пошарово розділяється впродовж 30 хв, але легко змішується в разі повторного перевертання посудини може бути використана за умов постійного перемішування її в баку обприскувача. Утворення недиспергованої оливи, звичайного або пластівчастого осаду – візуальна ознака того, що суміш непридатна для використання.

7. Строки внесення: для кожної рослини характерна певна динаміка засвоєння елементів живлення. За позакореневого підживлення неможливо вносити поживні речовини "про запас", як це часто роблять при внесенні добрив у ґрунт, оскільки все, що вноситься позакоренево, дуже швидко проникає всередину рослини. Тому дуже важливо знати, коли настають критичні періоди забезпеченості елементами живлення і враховувати це при проведенні листкових підживлень.

Перевагою листкових підживлень є стабілізація стану рослин після стресу. Добрива можна вносити в бакових сумішах із пестицидами без витрати додаткових коштів на окремий захід.

Підживлення рослин слід розпочинати вже в ранні стадії росту і проводити їх за можливості 2–3 рази. Передозування може справити на рослини токсичний вплив. Якщо планується одноразове обприскування, його найліпше провести за достатньо сформованої листкової поверхні.

Обирати слід відомі та перевірені мікродобрива. У будь-якому разі слід зважати на поради виробника, оскільки вміст і співвідношення мікроелементів у добриві, а також кратність підживлень і норми можуть значно відрізнятися. Не можна орієнтуватися на кількісний показник виносу мікроелементів майбутнім урожаєм, оскільки вагома частка їх засвоюється з ґрунту. Не варто забувати, що з підвищенням врожаю винос елементів живлення зростає. Склад мікродобрив і норму їх внесення слід визначати за аналізом ґрунту конкретного поля та погодних умов. У разі поєднання в баковій суміші з пестицидами добрива слід добавляти останніми. Позакореневі підживлення ліпше проводити в ранкові та нічні години.

8. Особливості обприскування: оптимальна концентрація розчину відповідно до виду рослини та фази її розвитку, застосування поверхнево-активних речовин (якщо мікродобриво їх не містить) для ліпшого прилипання крапель до листка, дрібнокраплинисте розпилення робочого розчину. Збільшення об'єму внесення робочої рідини на 1 га веде до додаткових витрат палива і подовження оптимального терміну обробки посівів. Так, підвищення норми витрати робочого розчину на обприскуванні зернових з 200 до 300 л/га спричинює зменшення кількості робочої рідини, яка утримується на рослині, на 25–30 %. Тому необхідно використовувати розчини максимально можливої концентрації, але стежити, щоб при цьому не обпекти листки. Зазвичай на упаковці добрива зазначають не тільки рекомендовані його дози а й концентрацію робочого розчину чи витрати робочої рідини на 1 га.

До незадовільних результатів обприскування та необхідності повторної обробки рослин призводить знесення препарату. Причинами цього є: погодні умови, розмір крапель, робочий тиск, швидкість руху агрегата, висота і стабілізація штанги відносно поверхні поля. Обприскування не проводять за швидкості вітру більш як 3–4 м/с. Слід також врахувати, що під час падіння крапля випаровується. Так, у відносно сухому теплому повітрі (відносна вологість 30 %, температура 25 °С) крапля розміром 100 мкм, що падає з висоти 1,5 м, досягає поверхні землі, маючи розмір 50 мкм. Випаровування відбувається за будь-яких умов, але рано вранці та ввечері воно значно менше.

При використанні звичайних обприскувачів дрібні краплі можуть повністю зноситись і випаровуватись. Так, крапля розміром 20 мкм (для прикладу: діаметр людської волосини – 100 мкм) із триметрової висоти падає 4 хв, а крапля розміром 400 мкм – 4 с. Отже, при збільшенні розміру краплі до 150–200 мкм знесення буде значно меншим.

Дрібні краплі можуть зноситись на великі відстані. Наприклад, за швидкості вітру 1,5 м/с крапля розміром 400 мкм при падінні з висоти 3 м пролетить 2,5 м, а крапля розміром 20 мкм – 300 м. Проте крупні краплі не гальмуються на рослині і стікають з неї. Дуже дрібні краплі застосовують лише при використанні обприскувачів з примусовою системою їх осадження або інжекторних розпилювачів, особливістю роботи яких є те, що краплі робочого розчину препарату частково наповнюються повітрям і після стикання з поверхнею листка лопають, унаслідок чого з однієї великої краплі утворюється кілька дрібних. Так підвищується біологічна дія препарату і зменшується його знесення вітром. Обирати розмір крапель потрібно у відповідно до інструкції, яку надає виробник.

Рекомендований тиск робочої рідини при роботі з плоскоструминними розпилювачами 0,2-0,3 МПа (2–3 кг/см2), з інжекторними – 3–8 МПа. Швидкість руху агрегата при обприскуванні густих посівів знижують із 7–8 до 4–6 км/год, що сприяє ліпшому проникненню крапель у шар рослин. Витрати робочої рідини мають не відхилятись від встановленої норми більш як на 10 %.

Доза внесення добрива може значно відрізнятися через поганий механізм стабілізації штанги обприскувача як у вертикальній, так і горизонтальній площинах. Тому з урахуванням можливих коливань штанги вона має бути на висоті 50 см над рослинами.

Вкрай важливим є рівномірне покриття рослин препаратом. Ефективність обприскувачів із системою примусового осадження крапель особливо помітна при обробці густих посівів. Повітряний потік, що виходить з отворів у рукавах, розхитує рослини й обертає їх листки, що сприяє потраплянню розчину на їх нижній бік. Оскільки розчин розпилюється на краплі значно меншого розміру, то покриття рослин істотно поліпшується.

Стрічкове внесення розчину добрив (обприскування лише рядків рослин без витрат добрив на обробку ґрунту в міжряддях) забезпечує економію препаратів, особливо на перших етапах розвитку рослин, коли вони ще невеликі. При цьому потрібно ретельно розрахувати дозу і кількість робочої рідини. Якщо стрічковий обприскувач вкриває робочим розчином, наприклад, лише половину ширини міжряддя, то витрати препарату і розчину треба зменшити вдвічі.

9. Стан рослин. Відсутність стресу. Здорова рослина засвоює елементи живлення швидше і в більшій кількості, ослаблена чи уражена хворобами – захищається від подальшої втрати води та проникнення інфекцій, тому має щільну зашкарублу структуру поверхні листка, що значно обмежує можливість проникнення біогенних елементів крізь листки. У цьому разі до робочого розчину потрібно добавляти карбамід. Стійкість листкової поверхні багатьох культур залежить від товщини воскового нальоту, а він максимальний під час жари і мінімальний після дощу.

10. Форма добрива. З азотних добрив найліпшим є карбамід, який спричиняє найменше опіків на листковій поверхні порівняно з аміачною селітрою чи КАС. Спеціальні добрива для позакореневих підживлень відрізняються за складом і ціною. Не завжди найдорожче добриво є самим якісним. Перш за все потрібно звертати увагу на його склад. Прості добрива мають бідний елементарний склад, низький ступінь чистоти, погані розчинність і змочуваність листкової поверхні. Крім того, після нанесення їх розчину на листки може з'являтися сольовий наліт. Важливо також знати, у формі якої сполуки знаходиться діюча речовина. Однією з найефективніших є хелатна форма, але вони значно дорожчі. Інколи використовують дешевшу форму комплексонів (комплексів органічних кислот). Такі сполуки менш стабільні й гірше засвоюються, але в багатьох випадках поліпшують живлення рослин.

Комплексні хелатні добрива сумісні з більшістю засобів захисту рослин і агрохімікатів. але несумісні з препаратами, які містять кальцій, іони алюмінію та міді. Якщо немає інформації про сумісність, перед приготуванням бакової суміші завжди потрібно проводити тест на сумісність і фітотоксичність.

11. Для зменшення ймовірності опіку листків і поліпшення живлення рослин сіркою та магнієм, до бакової суміші разом з карбамідом рекомендується додавати 5 кг MgSO4 • 7Н20 (5%-й розчин) на 100 л води або 3 кг MgSO4 • Н2O (3%-й розчин).

Під час приготування робочого розчину для позакореневих підживлень, а також розчинів пестицидів важливе значення має якість води. У природних водоймах pH води зазвичай знаходиться в межах 6,5-8,0. У регіонах з підвищеним рівнем мінералізації води її pH може сягати 9,0. У низки сучасних хелатних добрив і пестицидів уже за нейтральної реакції середовища можливий лужний гідроліз (розпад активних інгредієнтів), який знижує їх ефективність.

Твердість води залежить від умісту солей кальцію, магнію і заліза. Занадто тверда вода, тобто така, що містить багато розчинних солей, може знизити ефективну дію добрив і пестицидів унаслідок зв'язування молекул діючих речовин із катіонами кальцію, магнію і заліза. Твердість води залежить як від регіону, так і від пори року. Зазвичай цей показник підвищується на територіях з невеликою кількістю водойм, а також у період посухи чи, навпаки, злив. На побутовому рівні тверду воду можна визначити за кількома ознаками: гіркуватий присмак; мийні засоби погано миляться; під час кип'ятіння на стінках посуду залишається велика кількість накипу. У такій воді добрива і пестициди розчиняються повільно, іноді може утворюватися желатиноподібна маса.